Вірменія — Азербайджан: перманентна війна як спосіб життя

Конфлікт Вірменія-Азербайджан

Десятиліттями триває конфлікт між Вірменією та Азербайджаном. У чому його суть і що, а головне, хто впливає на кожну зі сторін, розповідає у своїй статті Антоніо Алонсо Маркос, доцент кафедри історії думки та суспільних рухів факультету гуманітарних наук іспанського Університету Сан Пабло.

Оригінал опубліковано на the Conversations, переклад підготували Новини.LIVE.

Зіткнення на прикордонних територіях між Вірменією та Азербайджаном навколо Нагірного Карабаху не припиняються протягом останніх місяців, при цьому з обох боків лунають заяви про сотні загиблих і поранених, які неможливо перевірити.

Ініціатива в цій тривалій, але періодичній війні протягом десятиліть переходила з одного боку на інший. У 1980-х роках Вірменія була великим переможцем, анексувавши територію Нагірного Карабаху й інтегрувавши так звану Республіку Арцах до складу Вірменії.

Тоді вірменська перевага була беззаперечною, і солдати жорстоко демонстрували її. Тепер все змінилося, і саме азербайджанці, за підтримки Туреччини, демонструють свою перевагу на місцях, але стикаються зі звинуваченнями, що вони катують полонених, знущаються над цивільним населенням, калічать людей, руйнують багатовікові церкви і публікують свої злодіяння в соціальних мережах.

Мало хто в цьому регіоні забуває, що у 1915-1923 роках відбувся турецький геноцид проти вірмен.

геноцид вірмен
Вірменська мати біля загиблих дітей. Фото: Wikimedia commons

Нагірний Карабах є зоною замороженого конфлікту. Йосип Сталін організував величезну територію Радянського Союзу за схемою, яка сіяла розкол, щоб запобігти появі націоналістичних рухів, які вимагали незалежності від москви. Після перебудови і гласності Михайла Горбачова ці сили почали виявляти себе.

З 1991 року пов'язані з цим конфлікти в Нагірному Карабаху, Південній Осетії, самопроголошеній республіці Грузії, і Придністров'ї, колишній частині Молдови, то спалахували, то згасали. Москва використовувала їх для того, щоб спробувати продемонструвати, що вона залишається незамінним гравцем у підтриманні стабільності і спокою на колишніх територіях.

Стабільна ситуація до 2020 року

Ситуація в Нагірному Карабасі була більш-менш стабільною — без масштабних відкритих зіткнень — до 2020 року, коли Азербайджан вирішив розпочати кампанію з повернення території, яку він втратив, принижений, 25 років тому. Завдяки турецькій зброї азербайджанці без особливих зусиль розгромили вірменську армію.

Вірменія-Азербайджан
Азербайджанські військові на святкуванні перемоги над Вірменією в Нагорному Карабаху. Фото: Getty Images

Вірменія також страждає від наслідків своєї політичної нестабільності, змінивши за останні роки кілька разів уряд внаслідок безкровних народних повстань. Москва звинувачує Захід, і особливо Вашингтон, у тому, що він стоїть за повстаннями в країнах колишньої радянської орбіти, такими як Революція троянд у Грузії (2003) і Помаранчева революція в Україні (2004), модель якої була відтворена у так званій Арабській весні, що розпочалася у 2011 році.

Нагорний Карабах
Азербайджанські військові. Фото: Getty Images

На думку кремля, деякі західні країни фінансують фонди та неурядові організації з метою поширення цінностей демократії та лібералізму на своїх колишніх територіях і, зрештою, заміни дружніх до москви режимів на прозахідні уряди. Війна в Південній Осетії (2008) та окупація Криму (2014) були спробами росії показати, що існують певні межі, які не можна перетинати.

Чому Вірменія просить США про допомогу

Що найбільш вражає в останньому епізоді цієї переривчастої війни, так це зміна альянсів. Хоча громадяни Вірменії усвідомлюють, що існування їхньої країни значною мірою залежить від готовності росії захищати їх, Вірменія звернулася по допомогу до США. Це пов'язано з двома чинниками.

По-перше, тому що російський захист виявився менш ефективним протягом останніх двох років. Хоча Вірменія входить до очолюваної москвою Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), а Азербайджан — ні, росія не втручалася силою, а обмежилася тим, що запропонувала свій досвід як посередника для розрядки напруженості і мирного досягнення припинення вогню і мирних угод, що стало повною капітуляцією і приниженням для вірменської сторони.

російські миротворці
Російські миротворці в Нагорному Карабаху.  Фото: Getty Images

Якщо рф не стала більш рішучо захищати свого союзника Вірменію (члена Організації Договору про колективну безпеку, ОДКБ) від Азербайджану зброєю, то це, серед іншого, тому, що останній є стратегічним союзником Туреччини, яка, своєю чергою, має збалансовані стосунки з росією, про що свідчить війна в Україні.

По-друге, Нікол Пашинян, прем'єр-міністр Вірменії, усвідомлює надії Вашингтона на цю невелику країну, яка є клином між трьома іншими, більш ніж цікавими з точки зору США: росією, Іраном і Туреччиною.

Ненсі Пелосі відвідала країну як спікер Палати представників Конгресу США всередині вересня, щоб продемонструвати свою підтримку і, зокрема, "підкреслити тверду прихильність США безпеці, економічному процвітанню і демократичному управлінню у Вірменії та регіоні".

Туреччина має тісні торговельні зв'язки з Азербайджаном і має інфраструктурні проєкти, що з'єднують дві країни, єдиною перешкодою для яких є Вірменія. Останні напади розчистять шлях для проєкту "Дорога перемоги", який з'єднає азербайджанські міста Гаджигабул — Мінджіван — Зангазур через місто Суша (на території Нагірного Карабаху).

Ердоган Аліев
Президент Туреччини та президент Вірменії на відкритті аеропорту в Зангилані. Фото: Recep Tayyip Erdoğan / Facebook

У будь-якому випадку, дотримання режиму припинення вогню залежатиме від тиску з боку цих двох основних гравців — росії і Туреччини. Однак видається ймовірним, що бойові дії час від часу відновлюватимуться, а цей "ніколи не вирішений до кінця конфлікт" залишатиметься modus vivendi для мешканців цього регіону.

The Conversation

Антоніо Алонсо Маркос, доцент кафедри історії думки та суспільних рухів факультеу гуманітарних наук іспанського Університету Сан Пабло

Фото: Getty Images

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
Children Hub

Children Hub — безпечний простір для адаптації українських дітей-переселенців у країнах ЄС

Понад тисяча дітей віком від 3 до 15 років щомісяця відвідує безкоштовні заняття у Варшаві

Допомогти розвивати CHILDREN HUB