Сотні років криги: чому навіть обмежена ядерна війна може спустошити світовий океан

Будь-який ядерний конфлікт може призвести до катастрофічних наслідків для екології, що вагомо позначиться на житті не лише теперішнього, а й майбутніх поколінь людства. Група науковців з Австралії, США та Норвегії змоделювали можливі сценарії розвитку після ядерного конфлікту і висновки — невтішні.

Оригінал матеріалу опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Нещодавно США і росія домовилися провести переговори щодо нового Договору про СНО — єдиної угоди, яка регулює два найбільші ядерні арсенали у світі. Хоча це, безсумнівно, хороша новина, ми не маємо дозволити їй приспати нашу пильність. Глобальні події цього року, особливо в Україні, підняли побоювання ядерного конфлікту до рівня, небаченого з часів Холодної війни. У світі залишилося понад 10 тисяч ядерних боєголовок, і мова кремля щодо зброї масового знищення у 2022 році стає все більш загрозливою.

Окрім жахливої долі жертв у зонах ураження, широкомасштабний ядерний обмін глибоко змінив би нашу кліматичну систему, позаяк більш обмежені сценарії можуть мати руйнівні наслідки. Постійно зростаючий обсяг робіт показує, що навіть локальний ядерний конфлікт може призвести до кліматичної катастрофи. Як морські вчені, ми розглянули, що це може означати конкретно для світового океану.

Глобальний голод і кліматичні зміни

У 1982 році група науковців на чолі з Карлом Саганом почала бити на сполох щодо кліматичного апокаліпсису, який може статися після ядерної війни. Використовуючи прості комп'ютерні симуляції й історичні виверження вулканів як природні аналоги, вони показали, як дим, що піднімається в стратосферу від міських пожеж, може заблокувати сонце на роки.

Вони виявили, що ця "ядерна зима", як її стали називати, може спричинити катастрофічний голод далеко від місця війни. Рональд Рейган і Михайло Горбачов, лідери Сполучених Штатів і Радянського Союзу у 1980-х роках, посилалися на цю роботу, коли заявляли, що ядерну війну неможливо виграти.

Сучасна загроза спричинила нову еру досліджень потенційного впливу ядерної війни на клімат. Використовуючи новітні обчислювальні інструменти, ми дослідили, якими будуть наслідки для всього живого на Землі. У нашому останньому дослідженні ми показуємо, що ядерний конфлікт масово порушить кліматичну систему і спричинить глобальний голод. Він також може різко порушувати стан океану і його екосистеми протягом десятиліть і, можливо, тисячі років після конфлікту.

Як ядерна війна може скувати кригою Балтійське море

Ми дослідили сценарій ядерної війни між США та росією, в результаті якої 150 мільярдів тонн сажі від палаючих міст досягнуть верхніх шарів атмосфери. Ми виявили, що низька освітленість і швидке похолодання спричинять великі фізичні зміни в океані, в тому числі драматичне розширення арктичного морського льоду. Критично важливо, що цей лід розростеться і заблокує зазвичай вільні від льоду прибережні регіони, необхідні для рибальства, аквакультури і судноплавства по всій Європі.

Через три роки після такої війни арктичні морські льоди збільшились на 50%, що призводить до цілорічного замерзання Балтійського моря і закриття великих портів, таких як Копенгаген і Санкт-Петербург. Навіть за сценарієм більш обмеженого конфлікту між Індією і Пакистаном у верхні шари атмосфери буде викинуто від 27 до 47 мільярдів тонн сажі, а спричинене цим похолодання серйозно ускладнить судноплавство через Північну Європу.

Гірше того, раптове падіння освітленості і температури океану призведе до загибелі морських водоростей, які є основою морського харчового ланцюга, що спричинить багаторічний голод в океані. Хоча постраждає увесь океан, найгірші наслідки будуть зосереджені у високих широтах, в тому числі у всій Європі і особливо в країнах Балтії, де океанське світло вже зараз є дефіцитом.

Води Арктики і Північної Атлантики візьмуть на себе основний удар, що, ймовірно, спричинить колапс всієї екосистеми. Хоча рибальство наразі є відносно невеликим сектором європейської економіки, може виникнути додатковий тиск, який змусить шукати їжу в морі, якщо наземні сільськогосподарські системи зазнають краху, що залишить континент з невеликими можливостями для забезпечення продовольчої безпеки.

Зміни океану

Ми очікували, що зменшення сонячного світла і зниження температури призведе до збільшення кількості морського льоду і зменшення водоростей в океанах. Проте ми були шоковані тим, що наша модель океану залишалася фізично трансформованою протягом десятиліть після війни ще довго після того, як температурні і світлові умови повернулися до довоєнного стану. Морський лід перейшов до нового розширеного стану, в якому він, ймовірно, залишиться на сотні років.

Через десять років після конфліктів продуктивність світового океану відновлюється і навіть перевищує свій початковий стан. Це відбувається тому, що тривалі зміни в циркуляції океану виштовхують поживні речовини з глибини на поверхню. Як тільки сажа розвіюється і відновлюється світло, фітопланктон може використовувати ці поживні речовини для швидкого зростання.

На жаль, такі "хороші новини" ніколи не доходять до Європи, оскільки морська продуктивність в Арктиці і північній Атлантиці залишається скомпрометованою порівняно з рештою світу. Це відбувається тому, що новий екологічний стан сприяє розвитку іншого, більшого типу морських водоростей, які фактично можуть забирати поживні речовини з поверхні океану після того, як вони відмирають і тонуть, протидіючи фізичному приросту.

Чому океан так повільно відновлюється після ядерного конфлікту? Вода нагрівається і охолоджується дуже повільно, і океан сильно розшарований, різні водні маси нашаровуються одна на одну. Це дає океану набагато довшу "пам'ять", ніж атмосфері. Порушивши її, багато змін або незворотні в людських масштабах часу, або навряд чи повернуться до початкового стану.

Ці висновки відкривають новий погляд на те, наскільки сильно людство може впливати на систему Землі. Поки ми боремося з тим, що наші викиди парникових газів можуть змінити клімат за мить геологічного часу, варто пам'ятати, що ядерні арсенали залишаються досить великими, щоб фундаментально змінити систему Землі за мить моргання оком.

Стисло про головне

Враховуючи ці суворі висновки, з'являється моральний обов'язок запитати, що можна і потрібно зробити для запобігання ядерному конфлікту. Нещодавно з Оксфорда почав просочуватися новий погляд на стару філософію. Ця ідея, відома як "лонгтермінізм", стверджує, що належний облік величезної кількості можливих майбутніх людських життів повинен надавати пріоритет майже будь-яким діям, які хоч трохи зменшують ризик вимирання людства.

Ця логіка має всі стандартні атрибути спроби зробити математику з мораллю, але вона починає набувати більше сенсу, коли ви усвідомлюєте, що ризик такої події, як вимирання — і, отже, шанс, що ми можемо йому запобігти, — насправді не є неймовірно низьким.

Навіть більш обмежений конфлікт може підштовхнути наші океани до принципово нового стану, який триватиме набагато довше, ніж ми могли б очікувати. Розуміння довжини і ваги цих часових рамок має бути на першому місці в наших розрахунках поточної дипломатії.

Тайлер Рор, викладач з біогеохімічного моделювання Південного океану, Університет Тасманії

Шеріл Гаррісон, доцент кафедри океанографії та прибережних наук, Університет штату Луїзіана

Кім Шеррер, постдокторський науковий співробітник факультету біологічних наук, Бергенський університет

Раян Хенеган, викладач математичної екології, Квінслендський технологічний університет