Під страхом нової війни: як ЄС намагається врегулювати конфлікт між Сербією та Косово

Після початку лютневого вторгнення росії в Україну Європейський Союз знову вкрай занепокоївся конфліктом між Сербією та Косово. Для запобігання ще одній війні в Європі їм пропонували і гроші, і членство в ЄС, однак поки без конкретних результатів.

Про цей давній конфлікт у своїй статті пише Енді Ходжай, викладач права Університетського коледжу Лондона. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Сербія і Косово: чому ЄС має намір вирішити прикордонну напруженість, спричинену війною в Україні

Вторгнення росії в Україну слугує похмурим нагадуванням про те, що невирішені проблеми Європи можуть спалахнути знову. З огляду на зростання напруженості на Балканах, Німеччина і Франція зробили врегулювання невирішених проблем між Сербією і Косово своїм головним пріоритетом на 2023 рік.

Це особливо важливо після того, як протистояння в грудні 2022 року через номерні знаки на півночі Косова викликало побоювання щодо відновлення конфлікту на Балканах. Деякі етнічні серби не визнають незалежність Косова, і тому тисячі жителів на півночі Косова відмовляються використовувати косовські номерні знаки. Косово проголосило свою незалежність у 2008 році, але Сербія продовжує претендувати на цю територію.

Необхідність пошуку довготривалого врегулювання у 2023 році, яке може призвести до взаємного визнання між двома державами, однак, викликає значне занепокоєння через побоювання нової кровопролитної війни в Європі. Президент росії владімір путін спробував збільшити напруженість між Сербією і Косово, щоб відвернути увагу від своєї війни в Україні і зміцнити свої відносини з Сербією.

Наприклад, у грудні 2022 року президент Сербії (і ставленик путіна на Балканах) Александар Вучич відкрито підтримав блокпости біля головного пункту перетину кордону між Косово і Сербією, який за іронією долі був заблокований вантажівками, подарованими ЄС.

Наприкінці 2022 року Франція та Німеччина призначили своїх спеціальних посланців для взаємодії з Сербією та Косово, і вони ведуть діалог за сприяння ЄС щодо врегулювання суперечки між двома країнами. Запропонована франко-німецька угода складається з дев'яти статей і базується на документі, відомому як базова угода 1972 року. На це вплинув німецький досвід вирішення делікатних прикордонних питань після Другої світової війни.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц і президент Франції Еммануель Макрон вважають, що досвід Франції та Німеччини у вирішенні дуже чутливих питань після Другої світової війни може допомогти Сербії і Косову нормалізувати відносини. Вони запропонували країнам створити постійні представництва, які є подібними до посольств, але діють на нижчому рівні, в ролі відправної точки.

Найважливішою частиною франко-німецької пропозиції є те, що "Косово і Сербія повинні розвивати добросусідські зв'язки один з одним на основі рівних прав". Це ставить усі сторони в рівні умови. Франко-німецька пропозиція пропонує фінансову винагороду з кінцевим терміном виконання до весни 2023 року і гарантує, що Франція і Німеччина прагнутимуть до вступу як Сербії, так і Косова в ЄС.

Досі Косово було більш сприйнятливим до франко-німецького підходу, оскільки він усуває перешкоду на шляху до членства в Раді Європи, ООН та ЄС, дозволяючи Косово бути визнаним п'ятьма країнами ЄС. Хоча франко-німецька пропозиція передбачає значні інвестиції ЄС в Сербію і можливість швидкого вступу до ЄС, Сербія виявилася менш сприйнятливою.

Президент Сербії Вучич виступив проти франко-німецької пропозиції, оскільки вона передбачає, що Сербії врешті-решт доведеться визнати незалежність Косова. Це суперечить основам його політичної кар'єри, коли він заявляв, що виступає проти незалежності Косова. Нещодавнє опитування показало, що більшість сербів проти вступу до ЄС.

Французи і німці роблять ставку на те, щоб засипати Сербію грошима в обмін на те, що президент Вучич не буде загрожувати новим прикордонним конфліктом або війною в Європі.

Історія конфлікту

Після жорстокої війни Сербії в Косові в 1998-1999 роках і проголошення незалежності Косова в 2008 році, яке відбулося за підтримки США та ЄС, відносини між двома країнами залишаються напруженими. З 2011 року, коли ЄС спробував розпочати діалог між Сербією і Косово, між двома країнами було досягнуто незначного конкретного прогресу. В обмін на взаємне визнання ЄС запропонував обом країнам стати членами союзу.

Каменем спотикання однак є те, що більшість країн ЄС виступають проти подальшого розширення ЄС на Балканах, а п'ять членів ЄС не визнають Косово: Іспанія, Греція, Кіпр, Румунія та Словаччина. Здатність ЄС виступати надійним посередником між Сербією і Косово була ослаблена через відсутність детального графіка вступу цих двох країн до ЄС.

ЄС втратив частину своєї довіри на Балканах через невиконання обіцянок Північній Македонії. Спочатку ЄС заявляв, що розпочне переговори про вступ у 2018 році, але не зробив цього до 2022 року, і то лише внаслідок вторгнення росії в Україну.

Війна в Україні перефокусувала увагу ЄС на Балкани в цілому, але для досягнення більшої стабільності в регіоні він не повинен відмовлятися від угод про верховенство права, права людини та демократію. Інакше це лише посилить владу автократів на Балканах, таких як лідер Сербії.

Енді Ходжай, викладач права, Університетський коледж Лондона

Фото: REUTERS/Florion Goga