Ізраїльський майдан: перша перемога громадянського суспільства

Першим із правлячої коаліції, хто закликав як мінімум заморозити судову реформу, став міністр оборони Йоав Галант. З відповідним закликом він звернувся до глави уряду Беньяміну Нетаньягу. У відповідь прем'єр прийняв рішення звільнити Галанта з посади. Це стало останньою краплею, і народ пішов на вулиці. Вечір суботи став одним із найсерйозніших днів протистояння.

Проти чого протестують

Протестують проти юридичної реформи, спрямованої на те, щоб обмежити повноваження Верховного суду (БАГАЦу) щодо нагляду за ухваленими парламентом-кнесетом законами. В Ізраїлі майже немає поділу між виконавчою та законодавчою владою: правляча коаліція формує уряд і водночас має більшість у кнесеті.

По суті, лише судова влада залишилася незалежною гілкою. Саме цю "прогалину" і хочуть ліквідувати члени коаліції.

Ідея відразу викликала бурхливі суперечки в суспільстві, але через небажання зупинити реформу люди пішли на вулиці. Крім цього, є низка законопроєктів, які викликали справжнє збентеження.

Наприклад: Депутат Аміт Халеві від партії "Лікуд" вніс проєкт поправки до закону про державні послуги, згідно з яким державні службовці (включно з прем'єр-міністром) зможуть отримувати фінансові пожертвування (подарунки) на покриття своїх невідкладних потреб. Що насправді є узаконенням хабаря.

Як протестують

Зазвичай протести в Ізраїлі відбувалися мирно, навіть більш ніж. Але цього разу протистояння досягло апогею, можливе звільнення Галанта привело противників реформи в лють. Вони перекривали дороги, чинили опір поліції, яка була змушена застосувати водомети. Головна транспортна артерія Тель-Авіва наскрізне шосе "Аялон" було заблоковано, на дорогах утворився неймовірний хаос.

Вранці у понеділок, 27 березня,  Об'єднання профспілок (вкрай впливова та могутня організація) оголосила загальний страйк до припинення просування юридичної реформи. До неї почали приєднуватись різні компанії, приватні та державні, муніципалітети, лікарні, банки.

Припинив обслуговувати вильоти аеропорт "Бен-Гуріон", частину літаків довелося розгорнути в повітрі та відправити до інших аеропортів. Стихійні демонстрації тривали по всій країні — від півдня до півночі.

Громадянське суспільство

Під таким тиском Нетаніягу, який навідріз відмовлявся йти на будь-які поступки, оголосив про те, що проведення юридичної реформи буде заморожене. Але це паліатив. Коаліція все одно спробує, не миттям, так катанням, протягнути реформу, хоч би й в усіченому вигляді.

Половина суспільства, яка проти, не може цього дозволити, а отже, кризу вдасться пригасити, але не вирішити. А тому на мітингах вже зазвучала вимога про відставку уряду — динаміка протестів така — вони починаються з малого, але потім вимоги розширюються і доходять уже до цілком глобальних. За таким сценарієм розвивалися події арабської весни.

Глибинні протиріччя

Політична криза в країні не просто затягнулася, а перейшла у відверто хронічну фазу — жодна зі сторін не має вирішальної більшості, щоби протягнути потрібні їй зміни. А далі починають працювати закони соціальної механіки: якщо не виходить по-доброму, починаються погані сценарії. Протистояння, мордобій і далі лише гірше, поки одна зі сторін не досягне результату.

У таких кризах головне — це організованість. Поки що через вулицю, але противникам реформи це майже вдалося. Але, повторюся, це паліатив — лікування хронічного захворювання зазвичай довге і болісне. До глобальних змін ніхто не готовий — тому якщо кризу й вдасться пригасити, то лише до наступного загострення. Як і буває із хронічними хворобами.