П'ять невідомих фактів про "Рамштайнську групу допомоги Україні"

Щоразу, коли на свої засідання збираються військові з країн, які об'єдналися в Групу допомоги Україні (так звану "Рамштайнську групу", за назвою німецького містечка, де пройшло її перше засідання), преса багато пише про ухвалені рішення: нові пакети допомоги, зброю, яка буде поставлена для фронту. Але мало хто знає, як приймаються рішення і що відбувається за зачиненими дверима. Ми зібрали п'ять фактів, які варто знати про роботу "Рамштайнської групи".

1. Учасникам зустрічі заборонено вести запис

Так, це правда. У якому б форматі не відбувалося засідання "Рамштайнської групи" — очно чи онлайн (а формати чергуються: то особиста зустріч, то дискусія через інтернет) — запрошених просять не записувати ні звук, ні відео. Дуже делікатні питання обговорюються, а це, зокрема, й дані військової розвідки. Максимум учасники можуть робити позначки у блокноті, але розголошувати те, що сказано під час обговорення, вони також не можуть. Хтось скаже, але ж по телевізору показують кадри зустрічі? Насправді камери ввімкнені лише перші 4–5 хвилин, поки зі вступним словом виступає американський міністр оборони. Далі запис зупиняють, техніку виносять, і спілкуються вже без сторонніх.

Довідка

Зустріч триває зазвичай від 5 до 6 годин, короткі перерви (коли діалог особистий) тільки на каву. У випадках, коли розмова онлайн, засідання розпочинають не раніше 15:00, адже через семигодинну різницю з Вашингтоном, у США це лише 8 ранку, і чиновникам американського Міноборони потрібно встигнути доїхати на роботу.

2. Сценарій завжди один

Так, розмова щоразу проходить по одному плану, його визнали найбільш ефективним і вирішили зберегти від зустрічі до зустрічі. Спершу коротка промова глави Пентагону, а далі — дискусія за зачиненими дверима, розділена на три частини. У першій — глава українського Міноборони максимально відверто розповідає колегам-міністрам про ситуацію на фронті та про виклики, пов'язані саме з поточним етапом війни. Потім обговорюється, які дані про плани москви отримала розвідка кожної з країн, і які озброєння можуть допомогти протистояти діям росії. Наприклад, цього разу замислилися, як протидіяти іранським дронам, які купує росія і планує ось-ось відправити на передову. Третя частина — завжди не прикладні питання, а стратегічна сесія. Розмова про майбутнє, від переоснащення української армії до постачання озброєнь, які потрібні не зараз, а будуть виготовлені лише через рік чи навіть два.

Довідка

Цього разу за підсумками "Рамштайну" лише США виділяють озброєння на 675 мільйонів доларів. Серед них, за офіційними даними Пентагону, боєприпаси для HIMARS, чотири 105-мм гаубиці (у штатах їх називають Howitzers) і 36 тисяч боєприпасів до них, ракети HARM, 100 броньованих армійських машин HMMWV і 50 броньованих машин швидкої допомоги, протитанкові системи, стрілецьку зброю та півтора мільйона набоїв до неї. Крім того, Держдеп повідомив Конгрес про намір надати 2 мільярди доларів у вигляді довгострокових інвестицій у програми іноземного військового фінансування: 1 мільярд доларів для зміцнення безпеки Києва та 1 мільярд доларів для сусідів України.

3. На "Рамштайні" немає голосування чи загального рішення

На відміну від самітів ЄС та лідерів країн НАТО, де рішення обов'язково повинні ухвалюватися одноголосно (а якщо хтось "уперся", то й узгодити загальний підхід неможливо), "Рамштайська група" працює так: кожна країна повідомляє про свої рішення, що виділити Україні та як допомогти. Ніхто з учасників не може заблокувати один одного. Так намагаються досягти максимальної координації їхніх дій (щоб, умовно, не виявилося, що хтось поставив озброєння одного калібру, а інший — боєприпаси, які для цієї зброї не підійдуть). Але при цьому всі мають максимальний рівень свободи — як брати участь і як допомагати в цей конкретний момент.

Довідка

Наприклад, Німеччина на засіданні відмовилася не просто надавати, а й публічно обговорювати плани передачі Україні танків, про що просив Київ (генерал Остін підтвердив цей факт). Але не пролунало жодного слова засудження. Усі партнери, всі союзники — і приймають рішення, виходячи з національних інтересів своїх країн або політичних розкладів, які існують зараз.

4. Міністри оборони говорять… через Zoom

Це також правда. Ті засідання, які організовуються онлайн, проводять у "Зумі". Але це не звичайна версія програми, якою користуються всі, а спеціальна версія "Zoom for government" — "Zoom для держструктур". Канал зв'язку захищений, учасники можуть увімкнути камеру або мікрофон тільки в той момент, коли їм надають слово (в інший час ці функції не активні). Робиться це, щоб хтось із міністрів випадково не зачепив кнопку на екрані і всі присутні не почули те, чого їм чути не потрібно.

Програма дозволяє "увійти" не всім, хто має пароль, а лише учасникам з е-мейлами, які заздалегідь внесені до списку (так уникають навіть мінімальної можливості того, що хакери зможуть приєднатися та підслухати розмову). І так, кнопка запису в програмі в учасників відсутня.

Довідка

Формат стартував за участі лише двох десятків країн, зараз їхня кількість перевищила півсотні. Представлені всі країни Європи та основні партнери Америки поза ЄС (Великобританія, Канада, Японія). Але є й невеликі чи екзотичні країни (наприклад, нещодавно приєднався Еквадор), для яких зустрічі "Групи допомоги Україні" — ще й можливість налагодити прямі контакти з колегами з інших країн і завдяки участі налагодити відносини з Пентагоном.

5. Глава Пентагону курує все особисто

Це дійсно так. Між зустрічами щоразу проходить місяць — і весь цей час апарат Міноборони США зв'язується з Міністерствами країн-партнерів, координуючи виконання ними їхніх обіцянок та обговорюючи частиною яких планів ці держави зможуть стати після чергового "Рамштайну".

Якогось окремого секретаріату чи штабу у "групи підтримки" немає, тож вся технічна робота лягає на Пентагон і проводиться в тісній координації з Києвом. Ллойду Остіну про основні моменти постійно доповідають особисто, а ближче до початку зустрічі (зазвичай за добу) він проводить ще й телефонну розмову з міністром оборони України Олексієм Резніковим, щоб, як то кажуть, "звірити годинник", скоординувати позицію.

Глава американського оборонного відомства вважає "Рамштайнський формат" своїм особистим дітищем і дуже багато контролює та пропонує сам.

Чим важливий "Рамштайн", окрім того, що об'єднує в одну коаліцію півсотні країн світу?

Це питання коментує генерал Деніел Хокансон, командувач Національної гвардії США. У його підпорядкуванні 453 тисячі людей. Саме американська Нацгвардія координує процес навчання українських військових у країнах Європи, проводить тренінги для освоєння сучасних західних озброєнь.

"Ми насправді вважаємо це шансом. Багато країн усвідомили, що з часів Другої світової війни у нас був порядок, заснований на повазі до правил, коли ми поважали територіальні кордони та суверенітет інших націй. А те, що ми бачимо зараз, — це нічим не спровоковане вторгнення Росії, це спроба змінити (ці правила. — Ред.) І багато країн демонструють підтримку України, але з погляду логістики дуже важливо надати і озброєння, і боєприпаси, щоб українці могли захистити свою територію та свій суверенітет. Ми розглядаємо це як довгострокове зобов'язання перед Україною, і я думаю, що наша участь тут, на цій зустрічі, полягає в тому, щоб подивитися, які ресурси, можливості та потенціал потрібні Україні для захисту своєї території. Зараз у нас є півсотні країн, готових це зробити, тому дуже важливо, щоб ми скоординували наші зусилля та гарантували, що ми прозорі один з одним щодо того, що ми можемо надати, і що потрібно Україні, щоб захистити її територію", — пояснив генерал.

Довідка

Загалом, за останніми даними Пентагону, з січня 2021 року Сполучені Штати виділили Україні близько 15,2 мільярда доларів військової допомоги. Понад 14,5 мільярда з цієї суми надійшли з початку війни.