Підтримка путіним та плани на Косово: чому Сербія зближується з росією

Сербія підтримує тісні зв'язки з росією вже давно, і повномасштабне вторгнення в Україну цього не змінило. Відносини між країнами стають дедалі тіснішими, але, незважаючи на це, Сербія лишається найімовірнішим кандидатом на членство в ЄС. Детальніше про позицію Сербії пише Енді Ходжай, викладач з права Європейського Союзу Університетського коледжу Лондона. Оригінал статті опублікований на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Путін, згідно з нещодавнім опитуванням, є світовим лідером, яким серби захоплюються найбільше, і 95% сербів вважають росію справжнім союзником, порівняно з лише 11%, які бачать в такому світлі Європу. І це попри те, що саме ЄС є основним фінансовим спонсором Сербії.

А 68% сербів в тому ж опитуванні заявили, що війну в Україні розпочало НАТО, а не володимир путін, при цьому 82% виступають проти санкцій, накладених на росію.

У той час як більша частина Європи підтримує Україну в нинішній війні, Сербія посідає зовсім іншу позицію. Як уряд, так і громадськість країни демонструють високий рівень підтримки путіна і росії. До прикладу, Сербія не ввела санкцій проти рф і не дистанціювалася від її лідера.

Замість цього офіційний Белград уклав угоду з кремлем про "консультації" з питань зовнішньої політики. Путін і президент Сербії Александар Вучич також підписали нову газову угоду, а державна авіакомпанія Air Serbia подвоїла кількість рейсів між столицями країн.

Усе це суперечить зовнішньополітичному рішенню ЄС щодо розриву деяких зв'язків з путіним через Україну. Хоча очікується, що Сербія як країна-кандидат на вступ до ЄС зробить те ж саме.

Після вторгнення в Україну путін отримав потужну підтримку в Сербії, де відбулися численні мітинги на його честь. Графіті на стінах у Белграді, столиці Сербії, також включали символ Z, який став символом громадської підтримки вторгнення росії в Україну.

З початком війни у Белграді з'явився мурал із зображенням путіна на тлі прапорів росії та Сербії і написом "брат". До 70-річчя путіна з'явилися білборди з його зображенням і написом "З днем народження президента путіна від сербських братів", причому літера Z була надрукована значно більшим розміром, ніж інші.

Сербія і росія мають давню історію тісних зв'язків завдяки спільній слов'янській і православній спадщині. Сербська мова також тісно пов'язана з російською.

З моменту запровадження санкцій проти росії після нападу путіна на Україну, Сербія стала головним місцем, куди російський бізнес та висококваліфіковані фахівці, особливо у сфері технологій, намагаються переїхати, щоб уникнути санкцій.

Останній політичний альянс між Сербією і росією ґрунтується на глибокому почутті образи на НАТО за його роль у створенні нових республік, що входили до складу Радянського Союзу і Югославії, а саме Косово і України. Путін і Вучич стверджують, що Сербію і росію помилково зображують як агресорів, тоді як вони лише намагаються захистити своїх етнічних братів.

Основною рушійною силою нещодавнього зростання підтримки путіна є сподівання Сербії на те, що його перемога в Україні якимось чином дозволить їй відновити контроль над частинами Косова та іншими регіонами Балкан. Нещодавно Вучич зайшов так далеко, що припустив, що Сербія може вдертися в Косово для захисту своєї сербської меншини.

Його погрози були зроблені частково в результаті тиску, який путін чинив на Вучича, погрожуючи збройним вторгненням в Косово, дестабілізацією на Балканах і відволіканням уваги від війни росії в Україні. Але ні фактичний вплив путіна на Балканах, ні сприяння Сербії геополітичним цілям росії в регіоні не сприймаються ЄС серйозно.

З того часу, як Вучич прийшов до влади десять років тому, Сербія зберігає фасад нейтралітету між росією та ЄС. Він добре попрацював над тим, щоб зіграти на протистоянні двох сторін з метою посилення позицій Сербії на переговорах з таких питань, як енергетика, безпека, членство в ЄС і продовження визнання Косова п'ятьма країнами-членами Євросоюз. Тим часом, прихильність Сербії до зовнішньої політики ЄС значно знизилася з 64% у 2020 році до 45% у 2022-му.

Ця стратегія була успішною в інтересах Сербії, яка є основним реципієнтом фінансування ЄС на Балканах і вважається фаворитом на вступ до ЄС до 2025 року.

Основним джерелом впливу путіна на Балканах є Сербія, і, в рамках закріплення цього, Вучич привітав введення російського військового об'єкту на території Сербії. За даними НАТО, цей об'єкт виконує роль центру для проведення російських шпигунських операцій.

Путін використовує Балкани, зокрема Сербію та Боснію і Герцеговину, як розмінну монету у своїх відносинах з НАТО та ЄС. Він навіть намагався використати втручання НАТО в колишню Югославію в 1990-х роках для підтримки свого нападу на Україну.

Путін підтримує балканських політиків

Путін також був ефективним у підтримці політичних кандидатів і партій, які можуть покращити його репутацію і послабити вплив НАТО і ЄС на Балканах. Консервативна "Демократична партія Албанії" отримала близько 500 тис. доларів США під час парламентських виборів 2017 року, згідно з нещодавно розсекреченим звітом розвідки США. Деякі законодавці в Чорногорії, Північній Македонії та Боснії і Герцеговині також отримували фінансування від росії.

Решта Європи не повністю визнала вплив росії на Балканах та роль Сербії у просуванні геополітичних цілей путіна. Деякі депутати Європарламенту висловили думку, що ЄС має переглянути питання членства Сербії.

Країни ЄС, зокрема Німеччина та Франція, досі розходяться у думках щодо значного впливу путіна на Балканах і лише висловили своє "розчарування" рішеннями Вучича.

Вплив путіна на Балканах не можна ігнорувати, і, оскільки Сербія чітко дала зрозуміти, що хоче поглибити свої зв'язки з росією, ЄС не має бути обдуреним фасадом нейтралітету, який Вучич вміло підтримував протягом багатьох років.

Якщо Євросоюз застерігає Сербію, що відносини країни-кандидата на вступ до ЄС з росією не можуть бути "бізнесом як завжди", то їй, можливо, доведеться переглянути свою проросійську політику.

Енді Ходжай, викладач з права Європейського Союзу Університетського коледжу Лондона.

Оригінал опубліковано на the Conversation.

Фото: Andrej Isakovic / AFP / Getty Images, Александар Вучић / Facebook