Суданський конфлікт: поки криваві генерали борються за владу, люди борються за їжу

15 квітня Сили швидкового реагування Судану в Хартумі розпочали спробу військового перевороту. Між ними та регулярною армією країни почалися криваві сутички. На вулицях столиці Судану з'явилась бронетехніка, а в небі — винищувачі. Число жертв конфлікту зростає. 

Що відомо про суданських генералів, що борються за владу, і чию сторону приймають сусідні країни? Про це пише професорка Університету Об'єднаних Арабських Еміратів Енн Л. Бартлетт. Оригінал її статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Чому в Судані знову спалахнули бойові дії, і що це означає для регіону

За останні кілька днів у столиці Судану, Хартумі, спалахнув кривавий конфлікт між ворогуючими фракціями збройних сил, в результаті якого загинуло щонайменше 180 осіб і щонайменше 1800 цивільних і комбатантів отримали поранення.

Бої, що спалахнули між Збройними силами Судану на чолі з генералом Абдель Фаттахом аль-Бурханом і Силами швидкого реагування на чолі з генералом Мохамедом Хамданом Дагало, призвели до того, що винищувачі піднялися в небо над столицею, а озброєні бойовики вийшли на вулиці.

Ополчення vs військові

Останні сутички не стали несподіванкою для багатьох у Судані, де вже деякий час триває боротьба за владу між двома генералами, аль-Бурханом і Дагало (також відомим як Хемедті). Ця боротьба має більш ніж 20-річний історичний хвіст, що тягнеться з перших днів конфлікту в Дарфурі і виникнення сумнозвісного ополчення Джанджавід.

З того часу Хемедті, лідер групи ополченців "Джанджавід" з племені аббала резейгат на півночі Дарфуру, став відомим завдяки своїй любові здійснювати набіги на села, що призводили до масових вбивств, зґвалтувань і мародерства у величезних масштабах.

Він дуже рано зрозумів, що сила походить від того, що жодна розумна людина не зробила б. На відміну від армії, його бійці були "вільними" — могли блукати і вбивати людей за власним бажанням.

Його діяльність мала й іншу функцію. Оскільки він був "вільним" і не підлягав прямому підпорядкуванню, це означало, що він міг виконувати волю уряду, але робити це з максимальним спротивом.

Саме це безжальне мислення і оперативна гнучкість принесли йому прихильність тодішнього президента Судану, генералу Омара аль-Башира, який потребував неформальної воєнізованої групи для захисту від ворогів всередині своєї партії, Національного ісламського фронту.

Це ополчення стало Силами швидкого реагування, які зараз воюють з суданськими військовими. У 2017 році їм було надано особливий статус "незалежних сил безпеки", які не входять до складу регулярних збройних сил.

Не лише аль-Башир отримав вигоду від цих відносин. В обмін на допомогу Хемедті отримав вільний доступ до золотих копалень у Дарфурі, що зробило його надзвичайно багатим.

На противагу йому — аль-Бурхан зі Збройних сил Судану. Кар'єрний генерал, він служить в армії з 1991 року, брав участь у численних кампаніях. Він був у Дарфурі з перших днів конфлікту, координуючи кампанію з боротьби з повстанцями, але він не такий підприємливий, як Хемедті, і не такий грошовитий.

Проте, коли на початку 2019 року колишній президент аль-Башир потрапив у халепу, саме Хемедті завдав удару в спину своєму колишньому покровителю, підтримавши іншу сторону. Ісламісти Судану ніколи не забудуть цього.

Згодом аль-Башира було скинуто в результаті перевороту, але генерали ніколи не були зручними соратниками. Хоча вони працювали разом, були очевидні випадки, коли Хемедті намагався підірвати авторитет аль-Бурхана.

Регіон хоче більше бізнесу, менше війни

Усі ці події відбуваються у все більш неспокійній геополітичній обстановці для Судану, де старі альянси швидко змінюються.

Хоча Хемедті вдалося налагодити міцні зв'язки з Саудівською Аравією та альянсом країн Перської затоки, відправивши солдатів на війну в Ємені, зараз з'явилися обнадійливі ознаки того, що цей восьмирічний конфлікт може наближатися до завершення. Цю надію підживлює розрядка між Саудівською Аравією та Іраном, нещодавно досягнута за посередництва Китаю.

Об'єднані Арабські Емірати, які приймали аль-Бурхана в лютому, закликали до стриманості в Судані і до того, щоб обидві сторони працювали над мирним вирішенням нинішньої кризи.

Єгипет, який традиційно підтримує аль-Бурхана і його армію, також висловив готовність працювати заради миру, закликавши до негайного припинення вогню, поки ситуація не вийшла з-під контролю.

Росія, яка протягом останніх років зміцнює відносини з Суданом, також закликала до стриманості. Росія надала зброю суданським військовим.

Для багатьох країн регіону загальний підхід до Судану можна охарактеризувати, як "більше бізнесу, менше війни". Сусіди Судану по Перській затоці прагнуть диверсифікувати свою нафтову економіку і шукають в Судані можливості для ведення бізнесу. Конфлікт підриває ці можливості.

Поки генерали борються за владу, цивільні борються за їжу

У самому Судані важко оцінити, наскільки суспільство прагне нових бойових дій. Хемедті оголосив себе потерпілою стороною і каже, що він проти вбивств цивільних і за цивільне правління.

Аль-Бурхан вважає Хемедті злочинцем і вискочкою.

Безсумнівно, обидва усвідомлюють, що чим довше триватиме ситуація, тим більш нестійкою буде їхня діяльність.

Проте, поки генерали з'ясовують стосунки, економіка продовжує занепадати, а вартість життя стрімко зростає. Після перевороту основні побутові товари, такі як хліб, коштують у десять разів дорожче, ніж раніше, а ціни на інші товари зросли на 300%.

Як зазначила одна жінка на ринку в Хартумі в нещодавньому репортажі Reuters, поки вони борються за розграбування країни, ми боремося за їжу.

Енн Л. Бартлетт, доцент, Університет Об'єднаних Арабських Еміратів