Три відмінності нинішніх демонстрацій в Ірані від минулих протестів

Три відмінності нинішніх демонстрацій в Ірані від минулих протестів
Протести в Ірані викликані смертю 22-річної Махси Аміні після її арешту поліцією моралі

Демонстрації в Ірані — справа не нова, однак до сих пір жодних вагомих змін народні мітинги не приносили. Чим нова хвиля суспільного обурення відрізняється від попередніх і чи зможе вона принести зміни розповідає у своїй статті доктор філософії, магістр політичних наук та старший викладач Австралійського католицького університету Насер Гобаджаде. Оригінал опубліковано на the Conversation, переклад надано Новини.LIVE.

Іран знову опинився в епіцентрі політичних потрясінь і громадянських заворушень. Останні протести, викликані смертю 22-річної Махси Аміні після її арешту поліцією моралі, слідують за кількома іншими акціями протесту, що відбулися в Ірані протягом останніх років.

Отже, що нового в цьому останньому раунді демонстрацій? Ось три ключові відмінності цих протестів.

1. Громадська підтримка цих протестів — вища та більш поширена

В основі останніх демонстрацій лежить іранська поліція моралі, завданням якої є забезпечення дотримання суворих правил щодо одягу і поведінки.

Поліція моралі заарештувала Махсу Аміні на початку цього місяця, заявивши, що вона носила хіджаб занадто вільно. Згодом дівчина померла. Її сім'я стверджує, що вона була побита (ця заява відкидається урядом і поліцією).

Махса Аміні
Махса Аміні. Фото: Twitter

Як би там не було, а справа Аміні викликала хвилю громадського обурення поведінкою поліції моралі, протестувальники вимагали надати жінкам право обирати, що їм носити. Гнів, який відчуває ця різноманітна група через втручання уряду в особисті рішення людей, знайшов відповідну платформу в нинішніх протестах.

З початку 1980-х років, коли владне духовенство консолідувало владу, ліквідувавши опозиційні групи, соціальне регулювання та суворі правила щодо способу життя стали основою їхньої політики.

Колись втручання держави у приватне життя громадян було набагато більш поширеним, масштабним і жорстким. Наприклад, у будинках проводились обшуки на предмет наявності відеомагнітофонів та супутникових антен.

З часом такі обмеження були послаблені (до певної міри). Однак для жінок правила залишаються вкрай дискримінаційними. Урядові "можна" і "не можна" все ще жорстко виконуються. Іранський уряд наполегливо відмовляє жінкам у їхніх фундаментальних правах. Дебати навколо хустки і жіночого одягу — лише один із видимих проявів цього.

Окрім того, що ці правила принижують людську гідність, вони вкрай ускладнюють повсякденне життя великої кількості жінок, які не згодні з духовенством. Сьогодні в Ірані важко знайти людину, яка хоча б раз не зазнала утисків з боку правлячого духовенства в тій чи іншій формі.

Саме тому, у порівнянні з попередніми демонстраціями в Ірані, кількість людей, які підтримують нинішні протести, виглядає досить великою і масовою. Акції протесту відбуваються у великих і малих містах, багатих і бідних кварталах.

2. Нові протести очолюють жінки

На відміну від попередніх акцій протесту в Ірані, в авангарді демонстрацій — жінки.

У центрі цих протестів — права жінок, в той час як попередні були більше зосереджені на економічних або більш широких політичних питаннях.

Іранська жінка
Іранські жінки на акції протесту. Фото: Masih Alinejad / Twitter

Втручання уряду в приватне життя громадян, особливо жінок, стало причиною демонстрацій цього разу. Уряду поки що важко пояснити свою політику у переконливий для багатьох спосіб.

3. Мужність, проявлена під час цих демонстрацій, є безпрецедентною

Будь-який протест в Ірані пов'язаний з величезним особистим ризиком. Але ці протестувальники робили надзвичайно хоробрі вчинки. Мужність, яку вони демонструють, є безпрецедентною.

Деякі жінки знімали хустки на вулиці або підпалювали їх. Деякі публічно обрізали волосся. На багатьох відеозаписах видно, що спецпризначенцям не вдається розігнати натовп, і навіть протестувальники час від часу відтісняють правоохоронців.

Масштаб демонстрацій і ступінь гніву серед цих останніх протестувальників є незвичним.

Чи принесуть ці протести довготривалі зміни?

Про це ще рано говорити. Лідери Ірану неодноразово демонстрували, що вони не зацікавлені в тому, щоб поступатися народним вимогам. Іранське керівництво може побоюватися, що заспокоєння протестувальників лише заохотить їх до подальших вимог і навіть може спровокувати повалення влади.

І хоча останні демонстрації широкомасштабні, вони також розпорошені. Немає жодних гарантій того, що різні демонстрації, які відбуваються в різних містах, зможуть об'єднатися в єдиний, узгоджений рух. Демонстрації також ускладнюються відсутністю згуртованого керівництва і, як видається, будь-якої методичної організації.

Незалежно від того, чи призведуть ці демонстрації до значних змін, чи ні, вони, безсумнівно, дорого обійшлися правлячому духовенству Ірану. Можливо, найбільш значною з цих витрат є вплив цих протестів на легітимність Ісламської Республіки, що і без того зменшується, як всередині країни, так і на міжнародній арені.

The Conversation

Насер Гобаджаде, доктор філософії, магістр політичних наук та старший викладач Австралійського католицького університету.

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
FFU - Future For Ukraine

Благодійний фонд, створений українцями для українців

Допомогти зараз