Енергетичні трансформації: чому країни по-різному реагують на одну і ту ж проблему

Енергетичні трансформації: чому країни по-різному реагують на одну і ту ж проблему
Здатність країни проводити масштабні енергетичні реформи залежить від здатності уряду розрядити політичне протистояння з бізнесами та домогосподарствами

Світ зіштовхнувся з масштабною енергетичною кризою. Кожна країна бореться з цим різними методами, однак у більшості випадків енергетичні реформи супроводжуються зростанням цін на енергоносії і крайнім невдоволенням населення та бізнесів. Варіанти запобігання протистоянню громадян з урядом пропонує Джаред Фіннеган, викладач публічної політики Університетського коледжу Лондона.

Оригінал статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Вторгнення росії в Україну перевернуло світові енергетичні ринки. Санкції проти російського експорту та призупинення поставок газу до кількох європейських країн призвели до стрімкого зростання цін на нафту та газ.

Масштаби шоку нагадують нафтову кризу 1970-х років, коли ембарго на продаж нафти членами Організації країн-експортерів нафти призвело до глобального дефіциту палива та підвищення цін на нього. Уряди прагнули зменшити свою залежність від імпортованої нафти шляхом переведення своїх енергетичних систем на внутрішні ресурси. В умовах нинішньої кризи країни також відмовляються від імпорту енергоносіїв, проводячи декарбонізацію.

В обох випадках деякі з них були більш успішними у проведенні енергетичних реформ, ніж інші. Ми з колегами проаналізували реакцію індустріально розвинених демократій на кризу 1970-х років, зміну клімату та нинішню енергетичну кризу. Тож, виявили, що здатність країни проводити серйозні енергетичні реформи залежить від спроможності уряду розрядити політичне протистояння.

Реформи є дорогими як для домогосподарств, так і для бізнесу. Наприклад, податок на споживання нафти збільшує вартість енергії для споживачів, в той час як політика, що вимагає від підприємств переходу на відновлювані джерела енергії, накладає витрати на фірми і підриває прибутки компаній, що видобувають викопне паливо. Тому політики, як правило, стикаються з сильною опозицією як з боку споживачів, так і з боку виробників, коли починають енергетичні перетворення.

Ми бачимо, що для того, аби розрядити протистояння, уряди мають два варіанти.

1. Ізоляція

Перший варіант — це ізолювати процес формування політики від невдоволення виборців та втручання бізнесу. Політичні інститути країни визначають, якою мірою цього можна досягти.

Пропорційні виборчі правила, коли розподіл місць у парламенті відповідає пропорції голосів, відданих за кожну партію, можуть захистити уряд від негативної реакції виборців. За такої системи зменшується ймовірність того, що невелика зміна в розподілі голосів може усунути уряд від влади.

У країнах з сильною бюрократією державні службовці користуються значною свободою дій щодо втручання в економіку для досягнення політичних цілей. Довгострокові гарантії зайнятості означають, що вони стикаються з меншим ризиком звільнення або пониження в посаді за те, що порушують інтереси впливових груп. Це ізолює процес формування політики і може дозволити урядам проводити реформи всупереч побажанням укоріненої опозиції з боку бізнесу.

Виробництво ядерної енергії у Франції зросло у 14 разів у період з 1972-го по 1985 рік. Реформи здійснювалися сильним і централізованим державним управлінням, яке мало повноваження впроваджувати політичні зміни, незважаючи на опозицію бізнесу і громадськості, яких вони стосувалися. Національна енергетична компанія Electricité de France (EDF) також перебувала у державній власності. Це забезпечило французькому уряду додаткову ізоляцію та надало йому контроль над напрямом розвитку електроенергетичного сектору країни.

АЕС Бельвіль
АЕС у місті Бельвіль у Франції. Фото: Rolsav / Wikimedia commons

Хоча EDF більше не є державною компанією, французький уряд володіє контрольним пакетом акцій компанії. Це дозволяє Франції аналогічно реагувати на поточну енергетичну кризу. Президент Еммануель Макрон закликав до будівництва 14 нових ядерних реакторів на початку цього року.

2. Компенсація

Уряди також здатні підтримати енергетичну реформу за допомогою компенсацій. Країни з розвиненою соціальною державою можуть використовувати наявну соціальну політику для пом'якшення впливу підвищення цін на енергоносії для домогосподарств. Уряди, які мають тісні відносини з бізнесом, здатні вести переговори з промисловістю та обмінювати компенсації на їхню підтримку.

Компенсаційні переговори з галузевими асоціаціями та профспілками дозволили Німеччині відмовитися від нафти у 1970-х роках. З 1973 по 1985 роки схеми субсидування дозволили на 30% збільшити виробництво вугільної енергії та у 13 разів збільшити виробництво атомної енергії. Водночас уряд використовував систему соціального забезпечення для полегшення тягаря підвищення цін на енергоносії для домогосподарств через фінансову підтримку.

пенсіонерка
Фото: Unsplash

Німеччина знову використовує компенсаційні стратегії, оскільки вона відмовляється від викопного палива. Країна провела переговори щодо "вугільного компромісу" між 2018 і 2020 роками. Схема передбачає надання 40 млрд євро вугільним компаніям та вугледобувним регіонам в обмін на політичну підтримку плану поступової відмови від видобутку вугілля до 2038 року.

Відступ

Коли уряди не можуть забезпечити ані ізоляцію, ані компенсацію, вони дозволяють ринкам керувати змінами.

Мажоритарні виборчі правила, невелика держава загального добробуту та обмежена координація між державою та бізнесом погіршили здатність уряду США проводити дороговартісні енергетичні реформи.

Спроби зменшити залежність від імпортованої нафти у 1970-х роках — від податків на бензин до регулювання енергоефективності — зазнали краху в умовах політичного протистояння. Аналогічна ситуація і з кліматичною політикою. Уряди США, що змінювали один одного, намагалися провести серйозні реформи: чи то податок на енергію в 1993 році, чи то план тодішнього президента США Барака Обами ввести обмеження на викиди для електростанцій у 2015 році.

У відповідь на поточну енергетичну кризу основна увага була зосереджена на ринках. Уряд США намагається знизити ціни на енергоносії шляхом розширення внутрішнього видобутку нафти та лобіювання збільшення видобутку нафти Саудівською Аравією.

нафта
Фото: wirestock / Freepik

Проте навіть країни з низьким потенціалом для ізоляції або компенсації все ще можуть проводити енергетичну реформу. Для цього політика не повинна накладати видимі та прямі витрати на суспільство. Нещодавнім прикладом є закон США про зниження інфляції. Замість того, щоб скорочувати викиди за допомогою оподаткування, штрафів або пені, законодавство покладається на субсидії на чисті технології, що фінансуються за рахунок загальних податкових надходжень. Використовуючи пряники, а не батоги, можна уникнути багатьох політичних труднощів, пов'язаних з великими енергетичними реформами.

Енергетичні перетворення є глибоко політичними процесами. Хоча нинішня енергетична криза надає можливість прискорити перехід до чистої енергії, масштаб і темпи таких змін залежатимуть від спроможності урядів розрядити політичне протистояння.

The Conversation

Джаред Фіннеган, викладач публічної політики Університетського коледжу Лондона

Фото: Getty Images, Freepik

Актуальне по темі

Благодійний фонд 'Майбутнє для України'
FFU - Future For Ukraine

Благодійний фонд, створений українцями для українців

Допомогти зараз