Фестиваль "Союзівка": як українці Америки зберігають свої традиції

Огляд фестивалю української культури у США "Союзівка" - фото
Виступ ансамблю на фестивалі "Союзівка" в США. Фото: facebook/Soyuzivka Heritage Center

Ви можете завезти цих людей далеко за океан, за тисячі кілометрів від рідної землі, але ви не заберете в них те, що живе у душі, — їхню культуру, автентичність та любов до рідної землі. Українці нестимуть це все із собою за світи, розмиваючи культурні кордони.

Як українці в Америці зберігають власну автентичність, проводять фестивалі та поширюють свою культуру — дізнавались Новини.LIVE.

Читайте також:

Фестиваль "Союзівка"

Америка. Дві години їзди від найбільшого мегаполісу у світі. Апстейт штату Нью-Йорк. У липні тут завжди відбувається велике свято. Уся українська громада північної Америки збирається на фестиваль культурної спадщини "Союзівка".

null
Фестиваль "Союзівка" у США. Фото: instagram/@jsdronephotography

Тут співають українських пісень, проводять ярмарок українського одягу та прикрас, готують українську їжу, — тут усе просякнутe українським духом.

Окрім того, центр "Союзівка" — це місце проведення мовних семінарів, фестивалів, концертів, виставок, дитячих таборів, і все для того, щоб підтримувати та берегти українську культуру. 

Серпантини, як у Карпатах, та українська знать у гостях

Містечко Кергонксон, де відбувається фестиваль, розташоване далеко в горах. Дорога тут розкидається гірськими серпантинами, як і в українських Карпатах, різниця хіба що у дорожніх знаках, які тут написані англійською. Хоча деякі навіть з українським підтекстом, як, до прикладу, до знаку "Stop" внизу дописали "Putin".

Коли наближаємось до місця призначення, мало не біля кожного будинку у цьому американському містечку висить український прапор, а в епіцентрі самої "Союзівки", місця збору українців, — великий український герб. 

" — А ви може маєте магазин? 
— Ні, магазину немає, ми так, по фестивалях їздимо"
, — чути у розмові десь поміж рядками на маркеті із українськими вишиванками, силянками та намистами. 

" — А де ви берете це все? 
— По-різному. Ось силянку роблю сама, а ось це (показує на вишивку — ред.) — висилають із України!"
— ще одна розмова поміж рядами.

В українській громаді Америки липневі українські вихідні на "Союзівці" — це своєрідне продовження українського фестивального літа в CША. Починається все у травні, на Мангеттені, біля Української Церкви св. Юра, де два дні у мегаполісі стають дуже українськими.

Потім, тижнем-двома після — фестиваль на Михайлівці при церкві святого Михайла у Дженкінтауні, Пенсильванія, український фестиваль на Стейтен Айленді та СУМи у Елленвілі, штат Нью-Йорк.

На кожному з них місцеві українці Америки роблять виставки своїх робіт: вишиванки, намиста, різні вироби ручної роботи, на які задивляються та залюбки купують відвідувачі.

"Союзівка" ж — це український центр культурної спадщини штату Нью-Йорк. Ця місцина у горах завжди приймала в Америці найповажніших гостей українського походження. Тут свого часу був Йосип Сліпий, дисиденти Мороз, Горинь та Чорновіл, перший президент незалежної України, президент Польщі. Тут, серед смерекового лісу, спільно з українськими зірками, на забаві та сцені просто неба співали та виступали й голлівудські зірки.

null
Фестиваль "Союзівка" в США. Фото: 
instagram/@jsdronephotography

Видозмінений ярмарок "Союзівки"

Незмінна традиція всіх фестивалів — денні ярмарки. Тут можна погуляти, купити сувеніри та різні автентичні речі, познайомитись із майстрами.

Однак, із початком повномасштабного вторгнення тутешні ярмарки дещо видозмінились. Тут нині, серед вишиванок та товарів ручного ремесла, на маркеті презентують благодійні волонтерські організації та фонди. Усі вони працюють на благо України: хтось збирає гуманітарку, хтось допомагає новоприбулим українцям у Сполучених Штатах, хтось збирає кошти на допомогу військовим. 

"Треба приходити, виставлятись, працювати, щоб громада знала про нашу роботу", — говорять волонтери. 

Де б не був, в душі — українець

Олексій у Сполучених Штатах вже понад п'ять років. Каже, що спостерігає, як з початку еміграції багато українців намагаються якнайшвидше асимілюватись із місцевою культурою та традиціями. І, в деякій мірі, це нормальна вимога часу та прийняття тієї країни, до якої приїжджає, повага та розуміння її, однак, попри всі старання, заглушити українське не вдається, бо воно — інше, рідне.  

"На якомусь моменті життя я для себе зрозумів, що українська культура та ментальність, український дух — це не про звички, це не про зовнішні фактори нашої поведінки. Це про генетичний код, який нам дістався від землі, батьків і який у нас у крові.

І хто би як би не хотів виглядати в даному випадку — американцем, американізованим — треба сказати, що наше українське не можна витравити із себе жодним чином, бо все це ідентифікує нас як незалежний, свободолюбивий і красивий народ на планеті земля.

Я пишаюсь, що я українець, я поважаю свої українські традиції і берегтиму їх завжди, але я також вдячний країні свого проживання – Сполученим Штатам Америки", — каже відвідувач фестивалю та волонтер Олексій Прокопенко.

Культурна автентика на "Союзівці" несеться крізь століття, кордони та тисячі кілометрів, панує у повітрі американських Карпат у Апстейті Нью-Йорка: за кожним поворотом люди у вишиванках, а під деревом на ярмарку грають музики та співають повстанських пісень — тут і скрипка, і баян і навіть трембіта. 

null
Виступ ансамблю на фестивалі "Союзівка". Фото: instagram/@jsdronephotography

"Союзівка відіграє значну роль у зміцненні культурної ідентичності українців. Цей фестиваль створює відчуття причетності та гордості за свою спадщину, зміцнює зв'язок зі своїм корінням. Люди, які беруть участь у цих фестивалях, можуть зберігати та зміцнювати свою українську ідентичність, навіть живучи в різних частинах світу", — каже відвідувачка фестивалю та волонтерка Яна Грант.

Третє покоління українців Америки

Учасники ансамблів, які на сцені танцювали українського гопака та коломийку, — це молодь, яка у своїй більшості мало спілкується українською, проте дуже вміло танцює українські танці під українські пісні, дуже щиро захоплюється культурою та любить Україну.

Вони з гордістю називають себе третім поколінням українців в Америці. У них любов — до Батьківщини, культури, звичаїв і традицій — це те, з чим вони народились, що привито десь із лона матері. І тут зовсім не грає ролі земля, де вони народились, важливішим є дух, який у них живе.

Уже під вечір місцевий ярмарок спорожнів, а всі хто приїхав на фестиваль, примостились біля сцени — хто на кріслах, хто на землі, сиділи і слухали хедлайнерів цьогорічної "Союзівки". Це був український гурт "ДахаБраха".

null
Виступ гурту ДахаБраха на фестивалі "Союзівка" у США. Фото: instargam/
@jsdronephotography

"Допомагайте Україні, говоріть про Україну, щоб весь світ не забував, що у нас досі триває кровопролитна війна, та хто у світі терорист", — говорили із сцени виконавці, закликаючи всіх бути на сторожі спокою своєї держави там, звідки і де це найкраще та можливо робити сьогодні.

Концерт закінчується, а під кінець першого дня фестивалю — забава, яка є своєрідною родзинкою заходу і яку із нетерпінням чекають всі: хлопці видивляються на красиво одягнених дівчат, на майданчику звільняється місце для танців, а музики готуються вигравати пісень.

Ансамблі, які виступали вдень, вчергове танцюють коломийку та гопака, роблять це щиро, із величезним захопленням, під оплески та акомпанемент троїстих музик та трембіти. 

Відтак, саме із першого липневого фестивалю на "Союзівці" починається літо. Тут мало не кожні вихідні будуть присвячені Україні, зустрічам та розмовам про Україну, танцювальним таборам для дітей.

Загалом, люди приходять сюди, щоб заспокоїти душу, у якій живе Україна, її культура та українська самобутність.

Закінчується фестивальне літо тут у перші вихідні вересня, коли в Америці святкуватимуть державне свято Labor Day, де українці і американці об'єднуються у святкуванні.

Українці, які тільки приїжджають до Америки, намагаються асимілюватись до людей та країни, у яку вони потрапили, намагаються вихопити спосіб життя землі, де вони зараз є. Однак, рано чи пізно, кожен розуміє, що душу не обманеш, а в якій Україна, її культура, її міць та її люди, енергією з якої можна жити, будучи далеко у світах.