Гарантії безпеки Україні на ізраїльському досвіді
Поділитися
Саміт НАТО в Вільнюсі, очікування від якого були величезною мірою перегріті в українському суспільстві, породив своєрідне розчарування. Чекали прийому в Альянс, а отримали деякі запевнення на кшталт "як тільки, так і зразу".
Утім, це було цілком очікувано та передбачувано. НАТО ніколи не прийме до своїх рядів країну, на території якої триває повномасштабна війна такої інтенсивності. Але чи все так погано?
"Ізраїльська модель"
Це словосполучення вживалося мільйон разів, і ті, хто його використовував, як правило, дуже погано уявляють, що ж це таке — "ізраїльська модель".
Міф перший: гарантії безпеки від США. Багато хто, зокрема і в Україні, вважає, що Вашингтон гарантував Ізраїлю безпеку. Це не так. Тобто зовсім не так.
Жодного "договору" чи "угоди", в якому американці гарантували б безпеку єврейської держави не існує. Є ціла низка угод і договорів, у яких країни домовилися про співробітництво в оборонній сфері, але жодних зобов'язань у разі великої війни надіслати свої війська для захисту Ізраїлю США на себе ніколи не брали.
Навіть якщо вибухне великий конфлікт, який зараз пророкують багато аналітиків, американська морська піхота не висадиться на пляжі в Тель-Авіві і не боротиметься пліч-о-пліч із ізраїльською армією. Так ніколи не було та не буде.
Міф другий: американська військова допомога. Міф тут полягає в тому, що США з панського плеча дають Ізраїлю військову допомогу, а самі крутять Єрусалимом як хочуть і вказують йому, що робити.
Найкращим прикладом є операція "Опера", коли ізраїльські ВПС раптовим ударом знищили іракський ядерний реактор в Осіраку і назавжди закрили Саддаму Хуссейну можливість отримати ядерну зброю. Як тоді США відреагували на цю акцію? На якийсь час призупинили військову допомогу Ізраїлю.
Найкраще це сформулював легендарний Моше Даян, колишній міністр оборони Ізраїлю: "Наші друзі американці пропонують нам гроші, зброю та поради. Ми беремо гроші та зброю, від порад відмовляємось".
Дорога із двостороннім рухом
Потрібно розуміти важливу річ: Ізраїль — не бідний родич, якого утримують (у військовому сенсі) багаті американці.
Військова допомога — дорога з двостороннім рухом. Вона становить близько 4 мільярдів доларів на рік, це менше ніж 15% від бюджету, який Єрусалим витрачає на свої збройні сили.
Порівняйте це з допомогою України, яка вже становить суму, яка перевищує допомогу Ізраїлю за 15 років.
Але при цьому США отримують пріоритетний доступ до всіх технологій та розробок ізраїльського ВПК. Це єдина країна, яка на сьогодні отримала вже дві батареї "Залізного куполу", на основі яких веде свої розробки. Зокрема, Корпус морської піхоти розробляє мобільну систему для захисту бойових порядків своїх військ.
І так було не завжди. По суті, широкомасштабна американська допомога Ізраїлю почалася тільки після війни Судного дня. До цього викручувалися самостійно.
Чи потрібно НАТО?
Ізраїль ніколи не перебував у жодних військових чи військово-політичних союзах. Така вже політика — ми самостійно вирішуємо, як нам поводитись щодо нашої безпеки, на відміну від НАТО, де такі рішення ухвалюють колективно, а головне — довго.
Є й проміжне рішення — знову повертаємось до ізраїльського досвіду. Статус: основний союзник США поза НАТО. Це дає можливість широкого військового співробітництва, обміну досвідом та розвідданими, отримання (без зайвої тяганини) великої військової допомоги від Вашингтона. І ні до чого не зобов'язує, на відміну від членства у Північноатлантичному союзі.
Окрім того, американцям абсолютно байдуже, чи є на території або поблизу території свого "основного союзника" якийсь конфлікт чи територіальна суперечка.
Можливо, Україні слід добре подумати над тим, чи їй потрібен вступ до НАТО. Що їй це дасть і чи будуть гарантії безпеки справжніми гарантіями. Якось їй уже гарантували територіальну цілісність в обмін на ядерну зброю.
Утім, це вирішувати Києву, фактично він уже став щитом НАТО на східних рубежах. І точно заслужив місце в Альянсі. Питання тільки, коли він його займе.
Читайте Новини.LIVE!
