Грузія: проросійська влада vs прозахідні громадяни

Марія Кагал

Редактор міжнародного відділу

Протести в Грузії проти скандального закону про іноагентів показали, наскільки сильно країна не бажає російського впливу в себе вдома. Як рука москви постійно тягнеться в бік Грузії і як громадяни країни цьому протистоять, пише Наташа Ліндштедт, професорка кафедри державного управління Ессекського університету. Оригінал її статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Грузія: протести проти "закону про іноземних агентів" демонструють розрив між промосковським урядом і прозахідно налаштованим населенням

Уряд Грузії був змушений відкликати свій суперечливий закон про "іноземних агентів" після багатоденних масових протестів проти того, що багато хто вважав інспірованим росією законодавством, яке обмежує свободу преси, роблячи майже неможливим вступ країни до Європейського Союзу.

Читайте також:

Протягом двох ночей цього тижня тисячі протестувальників заповнили вулиці Тбілісі, вимагаючи "Ні російським законам". ОМОН застосував сльозогінний газ і водомети. Понад 60 осіб було затримано. Але масштаб протестів змусив правлячу партію "Грузинська мрія" відступити, заявивши, що вона "безумовно відкликає законопроєкт, який ми підтримали, без жодних обговорень".

Законопроєкт, який лише нещодавно був представлений грузинським урядом, не дозволив би неурядовим групам та ЗМІ отримувати більше 20% фінансування з-за кордону. Він схожий на закон, ухвалений у росії у 2022 році, який був використаний для утисків свободи ЗМІ.

Колись Грузія була улюбленцем міжнародної спільноти — яскравим прикладом того, як пострадянська країна може подолати спадщину корупції та авторитаризму і відійти від межі державного краху.

Але відносини Грузії із Заходом почали змінюватися після того, як у 2012 році до влади прийшов бізнесмен-мільярдер, найбагатша людина Грузії Бідзіна Іванішвілі (який де-факто утримує владу як лідер партії "Грузинська мрія", незважаючи на те, що офіційно пішов у відставку у 2013 році).

Спочатку здавалося, що Іванішвілі намагається побудувати добрі відносини із Заходом. Але він робив це, водночас підтримуючи тісні зв'язки з москвою на тій підставі, що це було критично важливо для безпеки Грузії.

Опитані мною експерти під час візиту до Грузії наприкінці 2022 року стверджували, що Іванішвілі не має наміру поступатися владою. Таким чином, збереження дружби з росією слугує цій меті краще, ніж намагання догодити Заходу, що завжди супроводжувалося певними умовами, такими як дотримання прав людини та забезпечення чесності виборів.

Іванішвілі також може бути скомпрометований кремлем. Повідомлялося, що він продав усі свої російські активи у 2012 році, але минулого року Transparency International повідомила, що він все ще володіє бізнесом у рф через мережу офшорних компаній, а також через свою сім'ю та інших представників.

Вважається, що олігарх завдячує росії своєю несподіваною перемогою на виборах у 2012 році — це стала особливо примітним через його відмову критикувати росію, яка вторглася до Грузії лише чотирма роками раніше.

Очевидна промосковська орієнтація Іванішвілі та його партії "Грузинська мрія" стала джерелом зростаючого невдоволення серед пересічних грузинів. Багато громадян країни вважають, що їхній уряд мало зацікавлений у захисті Грузії від політичної та психологічної агресії з боку росії, а можливо, навіть від військової агресії.

Серед грузинів також широко поширене занепокоєння тим, що вони сприймають як відсутність прихильності уряду до справжньої демократії. У звіті Організації з безпеки і співробітництва в Європі йдеться про те, що хоча вибори й були оцінені як конкурентні і чесні, "поширені звинувачення в тиску на виборців і розмиванні межі між правлячою партією і державою знизили довіру громадськості до деяких аспектів процесу". Журналісти й керівники НУО, з якими я проводила інтерв'ю, стверджували, що режим постійно стежить за ними.

Незалежно від того, чи є Іванішвілі російською маріонеткою, чи просто поділяє політичне бачення кремля, росія отримала більше важелів впливу на Грузію під його керівництвом.

Суспільна реакція

Але протести показують, до якої міри явна проросійська орієнтація уряду обурила значну частину грузинського населення. Оскільки російські війська знаходяться всього за 40 км від столиці, Тбілісі, багато хто побоюється, що Грузію може спіткати доля України — особливо якщо уряд іншої орієнтації може продовжити рух країни ближче до Заходу, приєднавшись до ЄС і залишаючись кандидатом на вступ до НАТО.

Схильність до такого розвитку зрозуміла — опитування, проведене в серпні 2022 року, показало, що щонайменше 75% грузинів хочуть приєднатися до ЄС, і лише 2% є проросійськи налаштованими.

Й антиросійські настрої тільки посилилися з припливом росіян, які тікають до Грузії після вторгнення в Україну. З'явилася навіть онлайн-петиція із закликом дозволити росіянам залишатися в Грузії лише три місяці.

Історично грузини показали, що вони готові виходити на вулиці, щоб виступати проти несправедливості: чи то для захисту прав спільноти геїв і лесбійок, чи то для того, щоб засудити фальсифікацію виборів, чи то для демонстрації проти жорстокості та корупції поліції.

Протести, що призвели до "Революції троянд" у 2003 році, поклали край керівництву країни радянських часів і призвели до розриву з москвою. Політичне керівництво країни також має досвід поступок у відповідь на вихід громадян на вулиці. Це можна було спостерігати у 2019 році, коли багатомісячні протести змусили уряд, очолюваний "Грузинською мрією", пообіцяти виборчу реформу.

Але людина москви все ще тримає кермо влади в Тбілісі, і спроба його уряду ухвалити закон про "іноземних агентів" є ще одним доказом того, що росія продовжуватиме впливати і надихати деякі країни, які вона вважає своєю орбітою.

Провал реформи, однак, свідчить про те, що владі москви в Грузії є межа. Тепер багато чого може залежати від результату війни володимира путіна проти України.

Наташа Ліндштедт, професорка кафедри державного управління, Ессекський університет

Фото: REUTERS/Irakli Gedenidze

Читайте Новини.LIVE!

Підписатися Підписатися