Ізраїль: розкол у суспільстві перекинувся на армію — протести тривають

Вже багато місяців поспіль в Ізраїлі проходять масштабні протести проти юридичної реформи, що проводиться урядом Нетаніягу. Якщо коротко, її суть така: правляча коаліція хоче ухвалити пакет законів, які суттєво обмежують повноваження Верховного суду (БАГАЦу).

З урахуванням особливостей ізраїльської політичної системи (майже немає поділу між виконавчою та законодавчою гілками влади), це може сильно вплинути — причому, в гірший бік — на систему стримувань та противаг, на яких стоїть демократія єврейської держави.

Резервісти проти реформи

Одними із найактивніших учасників протестів стали резервісти ізраїльської армії. Вони навіть організували свій рух "Брати по зброї".

Їхнім інструментом, окрім участі у демонстраціях, стала відмова з'являтися на резервістську службу.

Важливо розуміти, що практично всі відмовники — добровольці. Тобто люди, які відслужили відведений законом термін резервістської служби та продовжують її на волонтерських засадах.

Особливо яскраво це виявилося у ВПС. Там льотчики-добровольці виконують не лише навчальні, а й бойові завдання. Наприклад, беруть участь у завданні ударів по території Сирії.

Не хочете служити — не треба

Незрозуміло, хто надоумив прем'єр-міністра, колишнього бойового офіцера і людину, яка володіє інформацією краще за інших, вимовити фразу "країна може обійтися без кількох ескадрилій, але не зможе обійтися без уряду".

Нічого більш далекого від дійсності і не скажеш. Зрозуміло, що Нетаніягу мав на увазі саме льотчиків резерву.

У різних пабліках і медіа, пов'язаних з урядом, почали активно просувати наратив, що таких небагато, і це ні на що не вплине. Виявилося, що вплине і дуже сильно.

Тому що ми — пілоти

Бойові льотчики в Ізраїлі — це еліта еліт, золотий запас держави та фундамент, на якому тримається безпека країни та ударна міць ЦАХАЛу.

Поки що відмови мали одиночний та епізодичний характер, це не викликало тривогу, але зараз йдеться вже про десятки пілотів.

Проблема в тому, що рівень своєї кваліфікації бойовий льотчик повинен підтримувати постійно, польоти не рідше ніж раз на два тижні. Інакше — падіння рівня навичок та неможливість виконувати бойові завдання.

Крім цього, про свою відмову з'являтися на резервістські збори та на вимогу командування заявили не лише льотчики, а й штабні фахівці. Тут також важливо розуміти, що багато хто з них займає важливі та відповідальні штабні посади у ВПС, розвідці та інших армійських структурах.

Вони займаються плануванням операцій, їх керуванням і супроводом, навчанням інших офіцерів та мають колосальний досвід. Їх теоретично можна замінити, але, у будь-якому разі, лише людьми з безперечно меншим досвідом.

Що ж до льотного складу, у ВПС немає такого, як є в інших родах військ. Наприклад, у танкістів чи піхоти є кадрова бригада, є резервна. У кожній ескадрильї частина льотного складу — кадрові льотчики, частина — резервісти.

Якщо вони не приходять, то це підриває боєздатність конкретного підрозділу. Кадрових льотчиків фізично не вистачає. Це буквально поодинокі спеціалісти. У рік Школа військово-повітряних сил випускає 70-80 пілотів, але це включно з усіма — вертольотчиками, штурманами, транспортниками.

Якщо від служби завтра відмовляться 100 піхотинців чи танкістів, то армія, найімовірніше, цього навіть не відчує. А відмова сотні літаючих пілотів відразу позначиться на її боєздатності.

Відкладені наслідки

Довгі роки таке становище (льотчики-резервісти-добровольці ходять на службу та виконують бойові завдання) всіх влаштовувало, і це виявилось пасткою. Зараз їх просто немає ким замінити.

Приблизно така сама ситуація в елітних спецпідрозділах, де резервісти-добровольці також виконують багато бойових завдань. У "Сайреті Маткаль" (Спецназ Генштабу), Шайєтет-13 (спецназ ВМС), "Егоз" (антитерористичний підрозділ) резервісти теж стали відмовлятися від явки на збори, навчання та операції.

Глава генштабу ізраїльської армії Герці А-Леві вже доповів прем'єр-міністру, що найближчим часом боєздатність армії через "відмовників" не постраждає, але це лише найближчим часом. Потім усе стане гірше.

Звичайно, якщо станеться велика війна, усі ці люди прийдуть на службу, але льотчики будуть із втраченою кваліфікацією, резервісти спецназу — зі зниженими бойовими навичками.

Усе це може спонукати ворогів, яких повно за периметром держави, зважитися на якісь дії.

Зрозуміло, що військової сили вистачить, щоб упоратися з усіма, але питання в ціні. Для своїх супротивників Ізраїль (хоч і зовні) вже не має такий грізний вигляд.