Ізраїль — Україна — найсерйозніша криза у відносинах
Посла України в Ізраїлі Євгена Корнійчука викликано в МЗС Ізраїлю для "роз'яснювальної бесіди". Приводом стала публікація на сторінці посольства у Facebook, в якій різко критикувалася співпраця Єрусалиму та Москви.
Про що йдеться у публікації
Там, серед іншого, було сказано: "Змушені з жалем зазначити, що нинішній ізраїльський уряд обрав шлях тісної співпраці з Російською Федерацією. Свідченням цього можуть бути як неоднозначні події, що відбулися з початку 2023 року, так і майже повна відсутність гуманітарної допомоги Ізраїлю Україні".
Публікація справила буквально ефект бомби, що розірвала, і породила жахливий скандал. Міністр закордонних справ єврейської держави Елі Коен, який нещодавно побував у Києві, відреагував так: "Це дуже серйозне звинувачення. За всієї складності наших відносин з Росією Ізраїль з першого дня війни виступав на боці України, публічно висловлюючись на захист її суверенітету і територіальної цілісності та голосуючи на міжнародних форумах за резолюції із засудженням дій РФ".
Нумо розбиратися, що сталося та які причини.
Дипломатія
Справді, із перших днів вторгнення Ізраїль засудив його, підтримав територіальну цілісність України та голосував за всі проукраїнські резолюції та рішення в ООН. Тут причепитися нема до чого.
Але при цьому Єрусалим не приєднався до санкцій (тільки неофіційно), хоча щодо збройового експорту він дотримується вже давно, мінімум з 2015 року.
Крім цього, раптом у травні з'явилося повідомлення про відкриття у Єрусалимі "консульського відділу" російського посольства. Мовляв, для полегшення надання послуг російським громадянам, які мешкають у районі Єрусалиму. Для цього мерія ізраїльської столиці навіть відвела "земельну ділянку". Ось цього взагалі ніхто не зрозумів — поки що весь світ намагається відгородитися від агресора, Ізраїль виділяє йому земельну ділянку у своїй столиці.
Гуманітарна допомога
З перших днів вторгнення Ізраїль відкрив у Львові польовий шпиталь, постачав продукти, медикаменти та матеріали гуманітарного характеру для громадянських потреб. Але у дуже обмежених обсягах. Левова частка такої допомоги з Ізраїлю була зібрана та відправлена волонтерами. Держава не мала до цього жодного стосунку.
Більш того. Під час візиту міністра Коена до Києва Україні було обіцяно кредитну лінію на 200 мільйонів доларів під гарантії Єрусалима. Це зовсім незначна сума для Ізраїлю і зовсім не подарунок (нагадаємо, що йдеться про КРЕДИТ). Але досі (а візит відбувся у середині лютого цього року) нічого не зроблено. В Єрусалимі виправдовуються ізріальською бюрократією, але це звучить безглуздо — які тут "державні гарантії", якщо все впирається у виконавців. Крім того, Ізраїль виділив допомогу на ліквідацію наслідків Каховської катастрофи, але тут йдеться зовсім про сміховинну суму — три мільйони шекелів (приблизно 815 тисяч доларів). Єрусалим цілком міг собі дозволити значно більшу суму без особливої шкоди для бюджету. Це виглядало б і розумно, і благородно. Можна згадати, що ізраїльські рятувальники опинилися в Туреччині після катастрофічного землетрусу одними з перших і про жодну бюрократію не йшлося.
Військова допомога
Тут є кілька важливих моментів.
Перший: Єрусалим завжди говорив про якісь "особливі відносини", що існують між Ізраїлем та Росією з сирійського питання. Мовляв, росіяни не перешкоджають діям ізраїльської авіації в Сирії, за це Ізраїль не постачає Україні летальну (так, втім, жодну) зброю. Але! Ізраїль у відповідь розраховував, як мінімум, на таку саму політику Москви щодо свого найлютішого ворога, Ірану, а Росія постачає йому бойові літаки, а через російську базу Хмеймім у Сирії йде перекидання зброї для терористів. Це як мінімум виглядає нерівноцінно.
Крім того, після заколоту Пригожина і повної втрати (хоч і на добу) управління в РФ, навіть підлітку стає зрозуміло, що будь-які домовленості з режимом, який мало не впав від дуже обмеженого за масштабами та кількістю учасників заколоту, вельми ілюзорні.
Другий: У РФ величезна єврейська громада (мінімум пів мільйона осіб, які мають право на репатріацію та десятки тисяч із ізраїльським громадянством), і Ізраїль відчуває свою відповідальність за цих людей. Вони, по суті, у становищі заручників. Але тут постає питання: навіщо тоді Ізраїль скасував процедуру екстреної репатріації для російських євреїв? Нині черга на подачу документів становить мінімум рік, а в Росії не можна прогнозувати нічого навіть з кроком в один тиждень.
Третій: В Ізраїлі заговорили про те, що ізраїльська зброя може з поля бою потрапити до рук росіян, а звідти до Ірану. Це побоювання не безпідставне, таке було з тими ж "Джавелінами". Але тут є простий вихід: не постачати "зброю поля бою". Є безліч інших зразків — радари, антидронові системи, системи спостереження та зв'язку, ППО тощо, що можна було б використовувати далеко від лінії фронту.
Окремо скажемо про "Залізний купол". Два американські сенатори звернулися з листом до Пентагона з вимогою передати Україні дві батареї цієї системи, які перебувають у США. Мовляв, Ізраїль не дає дозволу на їхню передачу. Але в комісії кнесета (ізраїльського парламенту) із закордонних справ та оборони стверджують, що жодного запиту від Вашингтона не отримували.
Втім, задля справедливості, зазначимо, що з фронту періодично приходять фото-відеосвідчення про появу там зразків ізраїльської зброї. Тієї ж касетної міни М-970 (120 мм), яку виробляє тільки ізраїльський збройовий концерн IMI.
Якщо підсумувати все разом. Позиція Ізраїлю дивна — не нейтральна, а й яскраво виражена. Класична спроба всидіти на двох стільцях. Багато політиків побоюються, що це може призвести до сильного ускладнення відносин із Вашингтоном, який очолює антиросійську коаліцію. А ось це вже набагато серйозніше за пости на сторінці українського посольства.
Читайте Новини.LIVE!