Хоробра Литва: як країна протистояла трьом автократіям, включно з росією

Литва, разом з іншими країнами Балтії, активно підтримують Україну від початку вторгнення росії. Емілія Пундзюте-Галлуа, науковиця литовського Університету Вітаутаса Магнуса, описує хронологію хороброго протистояння Литви трьом світовим автократіям. Оригінал її статті опубліковано на the Conversation, переклад підготували Новини.LIVE.

Як Литва очолює зусилля ЄС і НАТО, спрямовані проти росії

У 2008 році в рамках "брендингу нації" — спроби надати країні легко впізнавану ідентичність — литовські фахівці з комунікацій придумали слоган "Литва — хоробра країна". Тоді політична еліта країни була налаштована скептично, але сьогодні вона ідентифікує себе з цим слоганом майже інстинктивно. Дійсно, маленька балтійська країна з населенням менше 3 мільйонів, яка знаходиться на кордоні ЄС, з 2020 року протистояла трьом авторитарним режимам: білорусі, Китаю та особливо росії.

Вільнюс на всіх фронтах

Усе почалося в серпні 2020 року, коли після сфальсифікованих президентських виборів у білорусі, які спричинили масові протести та жорстокі репресії, Литва прийняла лідерку білоруської опозиції Світлану Тихановську та тисячі її прихильників, які тікали від диктатури олександра лукашенка. Тихановська обрала Вільнюс домом для свого уряду у вигнанні.

У відповідь режим лукашенка організував безпрецедентну міграційну кризу в регіоні, використовуючи державні установи для видачі туристичних віз потенційним мігрантам з Африки та Близького Сходу, розміщуючи їх у мінську, а потім вивозячи до литовського, польського та латвійського кордонів. Ті, хто не зміг перетнути кордон, зазнавали насильства з боку білоруської влади.

Рік потому, у листопаді 2021 року, Литва наважилася прийняти економічне представництво Тайваню під назвою "Тайванське представництво", а не "Тапей", як це було в інших країнах Європи. Це викликало гнів Китаю, який вилучив литовську продукцію з митних списків і скоротив рівень литовського дипломатичного представництва в країні. Керівництво країни не прогнулося.

Вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року не просто шокувало литовське суспільство, воно викликало страх: після 45 років перебування під радянським режимом литовці легко ідентифікують себе з українцями, які стали жертвами російських звірств. Це також спровокувало відчуття необхідності проявити солідарність з країною, яка зазнала жорстокого нападу, і покарати агресора.

Безпрецедентна підтримка

У відповідь литовці приймали українських біженців, організовували гуманітарну допомогу та збирали кошти на підтримку українських військових. Віруючі країни молилися за мир, ті, хто розмовляв російською мовою, телефонували громадянам росії, щоб пояснити, що насправді відбувається в Україні, і підбурювали до протистояння війні.

Литовці не діяли самотужки: як завжди, вони консультувалися зі своїми союзниками по НАТО та ЄС (Литва вступила до обох організацій у 2004 році), але в євроатлантичних колах литовські посадовці є одними з найактивніших і найрішучіших.

Литва була однією з перших країн, яка закрила свій повітряний простір для російських літаків. Країна також боролася за жорсткі санкції проти путінського режиму, включаючи припинення закупівлі російського бензину і газу та закриття морських портів для суден, зареєстрованих у росії.

У березні 2022 року парламент Литви ухвалив резолюцію із закликом до Організації Об'єднаних Націй встановити безпольотну зону над Україною — одну з нагальних вимог президента Зеленського на початку конфлікту. У травні була прийнята ще одна резолюція, яка називає війну геноцидом, а росію — "терористичною державою".

На початку квітня, після викриття звірств, скоєних російськими військами, Литва вислала російського посла з Вільнюса і відкликала свого посла з москви (тоді з Європи було вислано близько 200 російських дипломатів, але, на відміну від Литви, вони не були послами). Литва також є однією з країн, які розпочали процес, спрямований на те, щоб росіяни, визнані винними у воєнних злочинах, включно з їхніми лідерами, постали перед міжнародними судами.

Деякі дії були символічними, але, тим не менш, потужними: мерія Вільнюса перейменувала дорогу, що веде до російського посольства, на "вулицю українських героїв". По всій країні влада демонтувала пам'ятники, присвячені радянським "визволителям", які ще не були демонтовані.

У деяких випадках литовська влада навіть була змушена пригальмувати: 17 червня митники країни зупинили деякі санкційні російські товари, що прямували до Калінінграда, російського анклаву, які мали пройти транзитом через литовську територію. москва розлютилася, що призвело до побоювань щодо ескалації конфлікту. У відповідь Європейська комісія надала додаткові роз'яснення щодо санкційних вимог і дозволила перевезення.

У жовтні 2022 року начальник штабу збройних сил Литви попередив уряд, що він не зможе передати Україні частину озброєння, оскільки воно необхідне для оборони самої Литви. Литовська армія вже надала Україні військову допомогу на суму, еквівалентну 200 мільйонам євро, що становить щонайменше 13% річного оборонного бюджету.

Делікатне питання для громадян росії

Головний радник президента з питань національної безпеки Кестутіс Будрис нещодавно підкреслив важливість стійкості громадянського суспільства перед обличчям іноземного впливу. За його словами, деякі литовці все ще вразливі до теорій змови і фейкових наративів, часто створених росією, які необхідно виявляти і спростовувати. Хоча ці зусилля зрозумілі, існує також ризик, що така сильна офіційна позиція може сприяти самоцензурі та замовчуванню інакших думок.

З радянських часів у трьох країнах Балтії проживає значна кількість російських меншин. У Литві вони становлять менше 6% населення, порівняно з 25% у Латвії та 24% в Естонії. Від початку війни вони не виявляли особливої активності, чи то тому, що добре інтегровані, чи то тому, що не вважають, що зараз вдалий момент для того, щоб публічно заявити про свою підтримку російського уряду.

Існує також нещодавня російська діаспора, що складається з дисидентів, які оселилися в цих країнах Балтії після 2014 року і в більшій кількості після лютого 2022 року.

Вільнюс також став місцем щорічних зборів Форуму вільної росії, що об'єднує відомих противників путіна, таких як Гаррі Каспаров, Володимир Кара-Мурза, Ілля Пономарьов, Андрій Ілларіонов, Андрій Піонтковський, Михайло Ходорковський та багато інших. Цей рух значною мірою підтримується литовськими політичними класами, які плекають надію на демократичну і вільну росію.

Незважаючи на підтримку російських дисидентів, ситуація в Литві залишається делікатною. У вересні 2022 року литовська влада (як і латвійська та естонська) закрила кордони для росіян, які рятувалися від призову до армії. Логіка була проста: є готовність приймати політичних дисидентів і тих, хто виступає проти війни, але не тих, хто в першу чергу турбується про власну безпеку.

Відповідальність, яку несуть російські громадяни за війну, і місце, яке повинна займати російська культура в суспільному житті Литви, також є предметом дискусій.

Група експертів, зібрана Міністерством культури, вирішила перейменувати "російський театр Вільнюса" на "Старий театр Вільнюса". Дехто не погодився з цим кроком, оскільки театр був одним з рідкісних місць, де можна було зустріти російську культуру, вільну від впливу путіна. Але реакція була стриманою, як і у випадку з рішенням Національної опери "тимчасово утриматися від публічного виконання творів російських авторів, оскільки культура в росії занадто тісно пов'язана з агресивною політикою цієї країни".

Баланс між безпекою і свободою завжди важко встановити, як сказав би вчений Марк Неоклеус. Для Литви, яка знаходиться практично на лінії фронту війни, це ще складніше: росія стала екзистенційною загрозою, що пояснює прагнення литовців "сек'юритизувати" дедалі більше повсякденних тем.

Дипломати країни хочуть згуртувати більше держав на захист демократичних цінностей на європейському та глобальному рівнях. Якщо цей проєкт буде успішним, він створить контекст, в якому фундаментальні свободи буде легше захищати — як на міжнародному, так і на національному рівні.

Емілія Пундзюте-Галлуа, науковий співробітник Університету Вітаутаса Магнуса (Каунас), Литва, асоційований доктор Центру вивчення та досліджень адміністративних і політичних наук (CERSA), Університет Париж 2 Пантеон-Ассас

Фото: Unsplash