П'ять факторів війни як вдалої стратегії "товарища" путіна

Політичний центр Європи перемістився до України, а географічний розлом на Європу та Азію проходитиме за Уралом. Між східним кордоном України та Уралом, скоріш за все, буде сіра буферна зона — політичне болото. Як не дивно, але розформування росії в її нинішньому варіанті розпочав керманич володимир путін і зробив це просто за підручниками авторів "стратегії Анаконди", яка призвела до розвалу СРСР.

Як і що сприяє цьому "геніальному задуму" перекроїти європейську велику шахівницю? Поговоримо про стратегію такого собі умовного кремлівського послідовника Збігнева Бжезінського.

Фактор 1: Мобілізація атлантичного партнерства/антиросійська коаліція

Рік повномасштабного російського вторгнення в Україну мобілізував НАТО, зміцнив союз, змусив його діяти швидше, рішуче й на перспективу. Якщо ще донедавна в Європі були міцні антиамериканські настрої, то з 24 лютого 2022 року поступово приходить розуміння — партнерство ЄС та США, атлантична співпраця і є тим єдиним гарантом світової безпеки. Зміни настроїв є не лише в політикумі, але й у суспільствах країн Західної Європи (наприклад, у консервативному італійському, про що ми писали раніше). 

Таким чином, багаторічна гра кремля на амбіціях Європи як нібито противаги амбіціям США програна. Це той геополітичний розгром, на який, за відсутності війни, знадобились би роки. Країни НАТО зцементовані як ніколи, до Альянсу вступають Швеція та Фінляндія. А країни колишнього радянського блоку вишикувались в чергу — серед них Молдова, Грузія й Україна.

Фактор 2: Переозброєння України, держав НАТО

Ще рік тому навіть не було мови про передачу Україні важкої зброї. Напередодні війни США погодились передати "Стінгери" та "Джавеліни" — Захід не очікував, що наша країна вистоїть і не бачили сенсу передавати зброю, яку з великою ймовірністю захопили би росіяни. На сьогодні ж перелік наданої зброї вражає. Що важливо — почались поставки не старих радянських запасів, а озброєння натівського зразка.

Наприкінці листопада минулого року держсекретар США Ентоні Блінкен назвав цифру у 40 мільярдів доларів — саме стільки партнери по НАТО на той момент вже надали Україні, з них 19 мільярдів — Сполучені Штати, і "ще більше вже в дорозі".

Заява була зроблена до рішення про передачу Україні танків та іншої важливої техніки. Скільки це — більше? За деякими даними, на початок лютого обсяг зброї, переданої американськими партнерами, перевищив 29 мільярдів доларів. 

Тобто за два місяці військова допомога США зросла на третину. Отже, військова підтримка України збільшується в геометричній прогресії (за 8 місяців США виділили 19 мільярдів, а протягом наступних двох — ще 10). Переозброєння української армії йде, в тому числі, за зразками НАТО, і це фактично означає, що Альянс наближається до кордону росії набагато стрімкіше, ніж ввижалось кремлівській верхівці в страшних сновидіннях. 

До того ж збільшуються видатки на озброєння країн східного флангу НАТО — наприклад, Польщі, яка протягом минулого року заключила низку значущих контрактів на постачання новітніх танків, систем ППО, винищувачів як зі США, так і з Південною Кореєю. Збільшуються замовлення польським виробникам оборонпрому. 

Польща системно збільшує рівень бюджетних видатків на оборону, кількісний склад регулярної армії росте, підвищуючи безпеку держави, що абсолютно підтримується переважною більшістю суспільства. Подібним чином діють і інші країни Європи. Це означає, що росія своїми діями спонукала НАТО до нарощування рівня озброєння, і саме рф дала європейцям час на це. А час і ресурси — безцінні, як ми переконались. 

Фактор 3: Позбавлення росії її багаторічних партнерів — "зашморг Анаконди"

Багаторічна політика ексканцлера ФРН Ангели Меркель ґрунтувалась на посиленні енергетичної співпраці з росією путіна (частка російських енергоносіїв з року в рік зростала). Берлін же проштовхував "екологічні" пріоритети — відмова від вугілля та АЕС, та насправді йшлося про узалежнення держав ЄС від російських енергоносіїв.

Ця експансія могла би бути успішною і завершитись абсолютним "енергетичним рабством" європейської спільноти, бо інші "неекологічні" джерела, поступово заміщались російськими. Могло би, але кремлівський "друг" занадто рано вирішив, що процес цей прийняв незворотні наслідки. Протягом 2022 року ЄС зміг відмовитись від більшої частини російського газу та нафти за рахунок інших постачальників та повернення до "неекологічних" варіантів заміщення російського експорту. 

Так, сприяла тепла зима, але попри кремлівські погрози, колапс не настав. А Європа запам'ятала урок і більше не прагне бігти в обійми росіян. Так, спроби відновити "Норд стрім-1" та запустити "Норд стрім-2", напевно, ще будуть після війни. Але умови диктуватиме вже не кремль, навіть якщо його лобістами будуть колишні канцлери, наприклад, Шредер, чи Меркель. В європейському суспільстві, в тому числі й німецькому, відбувається маргіналізація проросійських політиків.

З іншого боку Євросоюз почав підтримувати проєвропейські амбіції України, а також Молдови та Грузії. Варіанти регіональних союзів між країнами східних флангів ЄС та НАТО і країн-колишніх радянських республік виглядають доволі перспективними — вони тиснуть на Брюссель, Париж та Берлін для більш рішучих кроків у боротьбі з російською агресією. І саме вони закладають основи нових реалій в Європі, з якими доведеться рахуватись навіть консервативній "старій" Європі, політикам, які в перспективі можуть захотіти повернутися до бізнесу з рф. 

Польський політолог, професор Варшавського університету Бартоломей Біскуп раніше відзначав в інтерв'ю Новини.LIVE, що концепції регіональних утворень Тримор'я, Міжмор'я і загалом співпраця на східному фланзі ЄС буде посилюватися з країнами Балтії в форматі Вишеградської четвірки. Останнім часом зміцнюється партнерство й зі скандинавськими країнами, які також добре розуміють рівень загроз. За його словами, війна призвела до прискореної реалізації концепцій Тримор'я, Міжмор'я, і далі вони мусять розвиватись дуже швидко. Пріоритетами цієї співпраці на сьогодні є два аспекти: військовий та економічний. 

"Захід не має знімати жодних санкції, доки росія не вийде з Абхазії, Осетії, Придністров'я, Білорусі, не виплатить відшкодувань, не видасть воєнних злочинців. Це не може бути перервою у російських війнах. Це має бути остання російська війна. Російський імперіальний проєкт має бути знищений, а не тимчасово призупинений", — зазначав в інтерв'ю Новини.LIVE  польський політолог, експерт з питань безпеки Пшемислав Журавський вель Граєвський.

І це стратегічне завдання вже виконується, його вирішення прискорено діями самої російської влади. Якщо подивитися на період Холодної війни і поступове еволюційне відсікання СРСР від сфер впливу в Європі, то можна екстраполювати цю ситуацію на нинішні реалії: без війни на процеси розпаду рф знадобились б десятиліття. Війна значно прискорила відсікання рф від джерел доходу, політичних впливів, скоротила можливості створювати морські союзи. Це новітній "зашморг Анаконди", який кремль створив собі сам. Процес розпаду країни-нащадка СРСР пішов з гіпершвидкістю. 

Фактор 4: Придушення економіки — зміна пріоритетів ЄС

За рік війни Євросоюз ввів дев'ять пакетів антиросійських санкцій, які стосуються енергетичного, фінансового сектору, експортно-імпортних операцій, транзиту тощо. В оцінках їх впливів на економіку рф експерти обережні. "У довоєнні роки 60–70% експортних доходів росії припадали на торгівлю нафтою та газом. Близько 40% федерального бюджету формувалися за кошти від нафтогазової експортної виручки", — пише forbes.ua.

З посиланням на аналітиків KSE Institute та Міжнародної групи Єрмака–Макфола видання прогнозує, що у 2023 році лише завдяки вже застосованим обмеженням доходи росії від продажу нафти й газу впадуть удвічі — до 166 млрд доларів.

І якщо висновки експертів про те, що росії складно знайти інших покупців на газ через відмову від нього ЄС — правда, то можна визнати: енергетичну війну путін вже програв. 

Фактор 5: Найкраща армія НАТО — українська

На сьогодні однією з найсильніших армій європейського континенту є ЗСУ, єдиною з таким важливим бойовим досвідом. У тому числі й досвідом застосування новітніх зразків зброї НАТО. Це геніальне рішення, яке спровокував путін з його спробую відтворення СРСР.

"Адже найбільшою та найкращою армією в континентальній Європі сьогодні є армія українська. А друга за величиною — польська. Якщо ці дві армії здійснюватимуть більшість закупок зброї у США, маємо шанси спричинити ефект доміно у сусідніх країнах — Балтії, Скандинавії, Румунії. У разі війни з рф вони прагнули б мати ту саму зброю, щоб усі частини підходили до всього, полегшуючи забезпечення військ", — зазначав в інтерв'ю Новини.LIVE  Пшемислав Журавський вель Граєвський.

Тож, здається, у путіна повною мірою проявився ефект Даннінга-Крюгера. Він не зміг спрогнозувати свої обмежені можливості щодо "місії" зупинити просування НАТО на схід. Так, Україна, яка воює, формально не просунулась в Альянс. Але Альянс прийшов до України, підтримав і зміцнив її військові можливості.

Експерти в один голос кажуть, що неформально Україна вже є частиною НАТО і ЄС — глобальної системи безпеки, політики, економіки, відкритого ринку та військової співпраці. На наших очах відбувається початок незворотних змін у глобалізованому світі, в епіцентрі яких опинилась Україна. Глобальний виклик і великі можливості. Як ми, Україна, як держава та суспільство, скористаємось цим унікальним шансом? Думати треба вже зараз, попри війну.