Сектор смерті — історія конфлікту Ізраїлю та Гази

Історія конфлікту Палестини та Ізраїлю
Вид на сектор Гази з ізраїльського кордону. Фото: REUTERS/Evelyn Hockstein

Конфлікт між Ізраїлем та сектором Гази триває вже довгі роки. Хтось переконаний, що палестинці виборюють право на існування, а інші вважають їх терористами.

Про історію конфлікту між Ізраїлем та Газою спеціально для Новини.LIVE розповів Сергій Ауслендер.

Читайте також:

Чому Газа стала небезпекою для самого існування держави Ізраїль

Не хочу вдаватися у далеку історичну перспективу. Скажу коротко — головна помилка "світової громадськості" в оцінці палестино-ізраїльського конфлікту, а точніше арабо-ізраїльського — це точка відліку.

У світі прийнято відраховувати з 1967 року, коли Ізраїль у результаті Шестиденної війни отримав контроль над Західним берегом (Іудея та Самарія) та Газою. Насправді точка відліку — в 1947 році, коли резолюція ООН 181 проголосила створення в Британській Палестині двох держав: арабської та єврейської. Слова "палестинське" у тій резолюції немає.

null
Пропалестинський протест у Варшаві. Фото: REUTERS

Євреї дисципліновано виконали умови резолюції, оголосивши про створення своєї держави. Араби навіть не стали цим морочитися, а напали на новостворений Ізраїль.

Створення палестинської автономії

Почалася війна за незалежність, яка у тому чи іншому вигляді, по суті, триває й досі. Під час тієї війни Єгипет окупував сектор Гази, а Йорданія — Західний берег.

1967 року Ізраїль отримав контроль над цими територіями. Почалася довга історія "окупації", потім були Угоди Осло про створення Палестинської автономії. Потім дві інтифади, що спричинили величезні жертви з обох боків.

У 2005 році Ізраїль провів "одностороннє розмежування", евакуював із сектора свої поселення та вивів війська. То була помилка номер один.

Вона полягала не в самому факті відходу, а в тому, що Єрусалим нікому не делегував відповідальність за цю територію. На якій, до речі, вже пишно розквітали всякі радикальні та терористичні організації, у тому числі ХАМАС, що різко посилився.

Захоплення Гази ХАМАСом

2007 року ХАМАС здійснив у Газі переворот, захопив владу і буквально вирізав там усіх, хто мав відношення до структур палестинської адміністрації. Після чого поступово почалися обстріли ізраїльської території. То була помилка номер два.

Після першої ракети потрібно було проводити масштабну зачистку Сектора з подальшою передачею його знову під владу автономії. Але Ізраїль обмежувався невеликими військовими операціями. Загалом, з 2005 року ЦАХАЛ провів у Газі 10 військових кампаній. Це не допомогло.

null
Ізраїльські військові розчищають шлях для операції у Газі. Фото: REUTERS

Поступово в ізраїльському керівництві сформувалася така концепція: ХАМАС Газі, Фатх (його головний конкурент) на Західному березі. У такій ситуації ні про яке створення палестинської держави й мови не може бути, інакше доведеться створювати дві.

Як Ізраїль посилював ХАМАС своїми руками

Більше того, з'явилася доктрина фінансового та економічного посилення Гази. Ми дамо їм грошей, дамо можливість їхнім робітникам працювати в Ізраїлі, побудуємо їм порт й аеропорт (був і такий проєкт), Газа перетвориться на Сінгапур, і все буде добре.

Навіть збиралися дозволити їм розробляти (руками іноземців, звичайно) родовище газу, яке знаходиться прямо біля берегів анклаву.

А такі неприємні симптоми, як ракетні обстріли чи спроби терактів, ми можемо купірувати за допомогою "Залізного куполу" та стіни на кордоні.

Єрусалим намагався грати в "керований сепсис", хоча медицина точно знає — такого не буває, рано чи пізно він пошириться на весь організм. На жаль, політика — наука менш точна, ніж медицина.

Єрусалим не заважав посиленню ХАМАС, фактично послаблюючи палестинську автономію. Це була міна сповільненої дії, яка вибухнула 7 жовтня, вбивши 1500 ізраїльтян.

null
Інсталяція "Порожні ліжка" на честь загиблих та зниклих ізраїльтян. Фото: REUTERS/Ronen Zvulun

Політика умиротворення агресора не спрацювала жодного разу в людській історії, не вийшло й тут.

Тепер Ізраїль опинився перед найважчим і найсерйознішим вибором у своїй історії — або ми, або ХАМАС.