Таємниці Балтійського моря: хто стоїть за підривом "Північних потоків", — думка експерта
Поділитися
Вересень минулого року. Шестеро людей орендують невелику яхту в польської компанії, яка належить українцям. На цьому судні вони виходять з німецького порту Росток і беруть курс на територіальні води Данії. На борту: капітан, два водолази, два асистенти та лікар. Усі українці чи росіяни, члени "проукраїнського угруповання", яке не пов'язане з українською владою. Їхня місія — підрив двох "Північних Потоків" — чи то з власної ініціативи, чи на замовлення якогось олігарха.
Ця історія схожа на сценарій гостросюжетного фільму, але насправді це нова версія диверсії у Балтійському морі. Її оприлюднили деякі американські та німецькі ЗМІ з посиланням на анонімні джерела. І викликали подив експертів, які вважають такий розвиток подій малоймовірним. Чому — на зустрічі з журналістами, на якій була присутня і я, детально пояснив морський офіцер, капітан фрегату та експерт німецького фонду "Наука і політика" Гьоран Свістек. Ось його позиції.
Про версію, оприлюднену в ЗМІ
— Я вважаю малоймовірним, що ці вибухи організувала група із шести людей, не пов'язана з якоюсь великою структурою чи державою. Це була складна і комплексна операція — її потрібно було спланувати, для її проведення були необхідні неабиякі фахові знання, матеріали та обладнання. І головне — мета. Чого хотіли шестеро людей, які ні з ким і ні з чим не пов'язані?
В дослідженні тероризму використовують формулу, яка мені дуже подобається і пасує до ситуації. Вона складається з трьох компонентів: "можливість", "здатність" та "намір". Цю формулу можна використати, щоб перевірити правдоподібність версії про невелику групу людей, яка підірвала газогони.
Почнемо з "можливості". У кого була можливість таємно організувати таку диверсію: дістати вибухівку, врешті-решт знайти гроші на проведення операції?
Далі "здатність" — тут проаналізуємо технічні моменти. Хто міг знайти необхідне для операції знаряддя та обладнання? Знав, де саме підривати газогони і скільки вибухівки закладати, щоб досягти бажаного ефекту? Хто тренував водолазів, адже не кожен, хто добре пірнає, має навички роботи з вибухівкою?
І нарешті — "намір". Хто виграв від цього? Якої мети досяг? Якщо проаналізувати нову версію ЗМІ за допомогою цієї формули, то мій висновок однозначний — вона малоймовірна.
Про складність операції
— Почнімо з вибухівки. Виходячи з масштабів руйнувань — ми бачили навіть кратер на дні моря — зрозуміло, що її було багато. Експерти підрахували, що для такої диверсії було потрібно 400 кг вибухівки у тротиловому еквіваленті.
Цю вибухівку треба було якось транспортувати. Як? На цій маленькій яхті? Хм, складно уявити. Потім потрібно якось її прикріпити до самих труб, тут теж потрібна якась конструкція. Далі необхідно мати детонатор, який би спрацював на глибині. Та й робота водолазів. Вони точно працювали на різних глибинах і їм були потрібні різні суміші кисню.
Усе це треба було продумати і мати в запасі. Плюс медичне обладнання на випадок, якщо у водолазів будуть проблеми із здоров'ям. Усе це завантажили на яхту? Це дуже складна операція, яка потребує ретельної підготовки. Я не вірю, що все це могла зробити невелика група, в розпорядженні якої було лише одне судно.
Про імовірну причетність США та України
— На момент вибухів ці газогони не працювали. Другий "Північний Потік" не пройшов сертифікацію і було зрозуміло, що його не введуть в експлуатацію в найближчому майбутньому. Перший "Північний потік" був зупинений для проведення ремонтно-технічних робіт і теж очікувалося, що незабаром, у зв'язку з відмовою Європи від російського газу, він припинить прокачку палива.
Тож постає питання — якою була мета цієї диверсії? Так, після вибухів на європейському ринку суттєво подорожчав газ, а європейці зрозуміли наскільки вони залежні від критичної інфраструктури і наскільки вона незахищена. Це був сильний психологічний ефект, але на поставки газу в Європу ці вибухи ніяк не вплинули.
Тепер розглянемо все детальніше. Коли я аналізую у кого були "можливість", "здатність" та "намір" провести таку диверсію, я не розумію, навіщо це було потрібно американцям та їхнім союзникам. Для чого? Навіщо підривати непрацюючі газогони? Ризикувати, вкладати великі гроші та ресурси в операцію, яка де-факто не матиме жодного ефекту. А навпаки — може зашкодити відносинам з партнерами, які зараз дуже важливі. Навіть з огляду на протистояння США з росією та Китаєм. Тому для мене версія про причетність, наприклад, американців виглядає малоймовірною.
Україна — теж не бачу сенсу. Коли підірвали газогони, вже більше півроку тривала повномасштабна російська агресія, для захисту Україні конче потрібна була підтримка та допомога США та Європи. Тож навіщо Києву цей ризик? Навіщо проводити таку складну операцію, після якої можуть залишитися сліди, і ризикувати політичним розколом з партнерами?
Ні, я вважаю версію про причетність України неправдоподібною. Навіть, якщо припустити, що таку операцію українці спланували до російського нападу, то після нього вони б зупинили її проведення.
Про російський слід
— росія. А от у неї якраз міг бути правдоподібний привід це зробити. росіяни знали, що в найближчі роки "Північні Потоки" не працюватимуть. Диверсія ж дала їм змогу постійно спекулювати на цій темі. Ми це дуже добре бачимо по повідомленнях у пресі, по заявам офіційних осіб.
Як тільки з'являються якісь публікації про причетність американців, британців чи українців, росіяни одразу заявляють — дивіться, ми завжди казали, що це були не ми. Я не виключаю, що це могла бути операція під чужим прапором. Її суть — організувати диверсію і залишити сліди, які вказували б на якусь іншу країну. Наприклад, на Україну. Це можливе пояснення.
Читайте Новини.LIVE!
